Кобальту сульфат. Норми Кобальту для передпосівного оброблення насіння

Кобальт сірчанокислий (сульфат кобальту) – представлений у формі гептагідрату, кристалічна сіль від рожевого до темно червоного кольору. Іноді гептагідрат сульфат кобальту називають «кобальтовим (червоним) купоросом». Добре розчинний у воді. Містить 21 % кобальту. Має парамагнетичні властивості. Потрібно зберігати в сухому місці за температури 2-30°C. У природі зустрічається у вигляді мінералів.

Використання

• як добриво, кобальт є важливим мікроелементом для рослин: пришвидшує їх розвиток і достигання насіння, підвищує стійкість проти хвороб і шкідників, ослаблюється дія зовнішніх  несприятливих  факторів
• для виготовлення пігментів для кераміки та скла
• як реагент для отримання кобальту в координаційній хімії
• як реагент для синтезу бензолів з спиртів та o -заміщених анілінів, β-ацетамідо кетонів з альдегідів, ацетофенонів і ацетилхлоридів
• для гальванічного покриття металів кобальтом

Сульфат кобальту є мікродобривом, джерелом кобальту

Цей мікроелемент потрібен для  нормального  росту  і розвитку рослин, оскільки виконує важливі фізіологічні функції. Так, кобальт входить до складу ферментів, вітамінів (В12), гормонів, інших  біологічно  активних  речовин  і відіграє важливу роль у процесах синтезу білків, вуглеводів, жирів, вітамінів. За оптимального забезпечення рослин мікроелеметами пришвидшується їх розвиток і достигання насіння, підвищується стійкість проти хвороб і шкідників, ослаблюється дія  зовнішніх  несприятливих  факторів – посухи, низьких і високих температур повітря та ґрунту. Крім того, вони захищають рослини від бактеріальних і грибних хвороб (бактеріозу льону, пробкової плямистості яблук, гнилі  сердечка  буряку, сірої плямистості і пустозернистості злаків, розеткової хвороби плодових, різних хлорозних захворювань), але на відміну від пестицидів це відбувається внаслідок підвищення імунітету рослин.

Упродовж усього вегетаційного періоду рослини відчувають потребу в основних мікроелементах. Найвиразніша ознака нестачі кобальту у рослинах – порушення нормального росту. Є ефективним лише на кислих ґрунтах.

Оптимальні параметри вмісту рухомих сполук кобальту у ґрунті

• зернові колосові, кукурудза, зернобобові, картопля: 1 мг/кг
• коренеплоди, овочеві, соняшник, плодові, багаторічні трави: 3 мг/кг
• високоврожайні сорти всіх культур з високими рівнем агротехніки і нормами внесення добрив: 5 мг/кг

Оптимальний вміст рухомих сполук кобальту у ґрунті для отримання високих урожаїв зернових культур

• дерново‐підзолисті, сірі лісові ґрунти: 0,2 мг/кг
• чорноземи (типові, опідзолені, вилужені, звичайні): 0,3 мг/кг

Норми Кобальту для передпосівного оброблення насіння

• Зернові колосові: 40-50 г/т
• Соя: 40-50 г/т
• Кукурудза: 70-80 г/т

Застосовувати кобальтові добрива рекомендується під посіви люцерни, конюшини, гороху, гречки, сої, буряку, льону, ячменю, озимих пшениці і жита та виноград. Сільськогосподарським підприємствам для підвищення урожайності гречки рекомендуємо проводити сівбу насінням обробленим мікродобривами з вмістом кобальту на фоні внесення повного мінерального добрива. При цьому в ґрунт можна вносити 100–300 г/га кобальту. Для оброблення насіння використовують солі кобальту із розрахунку 20–30 л/т 0,5%-го розчину, для позакореневого підживлення рослин – 300–400 л/га 0,05–0,10%-го розчину.

Комплексне мікродобриво для підживлення винограду

На 10 л води потрібно: цинку сульфат - 2 г,  борна кислота - 2 г, марганцю сульфат – 0,5 г,  кобальту сульфат - 0,5 г,  молібдат амонію - 0,5 г. Приблизний розхід робочого розчину добрива - 10 л на 1 сотку.

Позакореневе підживлення даним комплексним мікродобривом проводять у травні.

Визначення мікрокількостей кобальту хемілюмінесцентним методом

Принцип методу

Іони кобальту каталізують реакцію окиснення люмінолу та його аналогів (наприклад, 4-діетиламінофталгідразиду (4-ДЕАФГ) пероксидом водню у лужному середовищі. Механізм хемілюмінесцентної (ХЛ) реакції 4-ДЕАФГ з пероксидом водню в присутності кобальту можна описати такою загальною схемою:

Окиснення гідразиду може відбуватись і всередині складного двоядерного комплексу:

де R=HR– або R2–; Р* – амінофталат у збудженому стані.
Застосовуючи метод стаціонарного стану, при умові [Co2+] << [4-ДЕАФГ], [H2O2], для незначної глибини перетворення ([P]→0) та, враховуючи некаталітичну
(“фонову”) реакцію, одержуємо кінетичне рівняння, що лежить в основі визначення концентрації кобальту ХЛ методом:

де Q – квантовий вихід ХЛ; k '3 – константа швидкості некаталітичної реакції.

Таким чином, сума свічення (або інтенсивність), що виділяється в результаті реакції пропорційна концентрації кобальту у розчині. Залежність максимальної
інтенсивності ХЛ від концентрації кобальту лінійна в інтервалі 10-10–10-7 моль/л, чутливість визначення Со (ІІ) із застосуванням 4-ДЕАФГ становить 6·10-3 нг/мл.

Реактиви
• 4-ДЕАФГ, 8·10-6 моль/л
Наважку 0,0117 г реактиву розчиняють в 0,4 мл 1 моль/л розчину КОН і доводять об’єм розчину бідистильованою водою до 50 мл. Отриманий розчин має
концентрацію 1·10-3 моль/л. Далі 0,8 мл 1·10-3 моль/л розчину розбавляють бідистильованою водою до 100 мл.
• Стандартний розчин кобальту, 1 мг/мл (рН 3–4)
• Робочий розчин кобальту, 5 нг/мл (рн 3–4)
• Н2О2, 1·10-3 моль/л
• КОН, 12,25 моль/л
• Бідистильована вода

Прилади та посуд
• Хемілюмінесцентний фотометр з ФЕП–19А
• Секундомір
• Бюкс ємністю 20 мл – 1 шт
• Піпетка ємністю 1 мл – 3 шт
• Дозатор піпеточний ємністю 0,25 мл – 1 шт
• Колба мірна ємністю 25 мл – 5 шт

Методика аналізу

Побудова градуювального графіка. В ХЛ кювету (бюкс) вносять 1,0 мл розчину 4-ДЕАФГ, бідистильовану воду у розрахунку на 10 мл загального об’єму, 0,4 мл
розчину Н2О2 та робочий розчин кобальту: 0; 0,2; 0,4; 0,6; 0,8 та 1,0 мл. Далі вміщують кювету у кюветне відділення ХЛ фотометра і швидко додають дозатором
0,25 мл розчину КОН одночасно увімкнувши секундомір. Через 5 с відкривають шторку фотометра. Суму свічення, що виділяється в ході реакції вимірюють за 30 секунд.

За одержаними даними будують градуювальний графік у координатах "сума ХЛ свічення (у відносних одиницях) – концентрація кобальту (ІІ), нг/10 мл".

Аналіз досліджуваного розчину

У мірну колбу ємністю 25 мл одержують задачу, додають до неї 1 краплину 1 моль/л НNO3 і доводять об’єм бідистильованою водою до мітки. В кювету вносять 1,0 мл розчину 4-ДЕАФГ, 7,1 мл бідистильованої води, 0,4 мл розчину Н2О2 та аліквотну частину (0,5 мл) розчину задачі. Далі вміщують кювету у кюветне відділення ХЛ фотометра і швидко додають дозатором 0,25 мл розчину КОН як вказано вище. Вимірюють суму свічення за 30 с. Концентрацію кобальту в пробі знаходять за градуювальним графіком.

Розрахунки:

де С’ – концентрація кобальту, знайдена за графіком, нг/10 мл;
Va – об’єм аліквотної частини задачі, мл.