Як зробити зелений вогонь? Де використовується гідроксид барію і яких запобіжних заходів потрібно дотримуватися при роботі з ним

Гідроксид барію відноситься до категорії основ, неорганічна речовина, сильний луг з формулою Ba(OH)2. Часто реактив ще називають «їдкий барит». Гідроокис може існувати як в безводній формі, так і у вигляді кристалогідратів з 1, 2-ма, 7-ма, 8-ма молекулами води.

Їдкий барит являє собою тверду білу порошкоподібну речовину з прозорими кристалами, без запаху. Порошок гігроскопічний, активно поглинає вологу з повітря. Водорозчинний, розчинність збільшується в гарячій воді; не розчиняється в спирті. Як і всі луги, викликає хімічні опіки. Візитною карткою барію вважається зелений вогонь. Якщо занурити в нього скляну паличку і піднести до пальника, спалахне зелене полум'я. Так можна визначити присутність навіть мізерно малих домішок важкого металу.

Концентрований розчин гідроксиду у воді називають баритовою водою. Розчин в хімічних реакціях виявляє сильні основні властивості. Реагує з кислотами і оксидами, утворюючи солі. Поглинає з повітря СО2. Цю властивість використовують в аналітичній хімії при індикації діоксиду вуглецю.

Одержати гідроксид барію в чистому вигляді можна шляхом проведення наступних хімічних реакцій:

• Взаємодіюча реакція з участю металевого барію і води;
• Взаємодіюча реакція між оксидом барію і води;
• Реакція взаємодії сульфідів барію і води.

Застосування Гідроксид барію ТМ "Клебріг"

• У хімпромі як сировина для виробництва солей барію, реагент для одержання лугів рубідію і цезію з їх сульфатів і карбонатів
• Для очищення харчових олій і жирів від сульфатів, для виділення білого цукру із меляси (густа сиропоподібна темна рідина, яка утворюється при виробництві тростинного цукру)
• У нафтовидобутку для приготування та очищення бурових розчинів.
• У лабораторній практиці для титрування органічних кислот; як індикатор сульфат-іонів, карбонат-іонів, діоксиду вуглецю
• Для виробництва мастил, добавок до технічних олій
• Для очищення промислових розчинів від сульфат-іонів
• У кольоровій металургії
• Добавка в термопластичні смоли, віскозу та ПВХ
• Використовується у виробництві мила
• Використовується у виробництві скла
• Використовується для плавлення силікатів
• В інгібіторах корозії
• Додають для очищення тваринних та рослинних олій
• Бере участь у виготовленні фресок

Оскільки чистий метал вимагає особливої техніки зберігання, його застосовують нечасто. Закрити очі на незручність елемента готові спеціалісти вакуумних технологій. Дуже добре барій поглинає залишкові гази, тобто служить геттером.

Як очищувач метал застосовують і при виробництві деяких сплавів свинцю та міді. Тут елемент вбирає не лише гази, а й домішки сірки, а також розкислює суміші.

Приготування розчину баритової води

На 1 л розчину беруть 7-10 г барію гідроксид. Розчиняють його в 100 мл дистильованої води (при слабкому нагріванні). Потім швидко і щільно закупорюють судину і протягом 10-15 хв збовтують. Процедуру повторюють 10-15 разів протягом доби. Потім, коли розчин відстоюється, через сифон обережно переливають його в пляшку (краще такого ж об’єму). Сифонні трубки повинні бути щільно вставлені в пробки пляшок, інакше при зіткненні з вуглекислотою повітря розчин буде мутніти.

Запобіжні заходи

Гідроксид барію відноситься до речовин 2-го класу небезпеки. Руйнує органічні тканини, тому небезпечний для шкіри, очей, слизових оболонок та внутрішніх органів. Небезпечні також пил, туман, випаровування.

Працювати з їдким баритом слід у вентильованому приміщенні з використанням засобів захисту (товсті гумові рукавички, спецкостюм, респіратор, захисні окуляри). Якщо реактив потрапив на шкіру або у вічі, уражені ділянки потрібно відразу ж добре промити водою.

Зберігають гідроокис барію в герметичній тарі (вологонепроникні мішки), окремо від кислот та інших сильних окисників, води. Приміщення має бути добре вентильованим, критим, сухим. Найкращий температурний діапазон від +15 до +25 °С.