Натрій молібденовокислий. Електроліт для нанесення покриття сплавом залізо-молібдену.

Молібдат натрію (натрій молібденовокислий) – біла кристалічна сіль натрію у формі дигідрату. Розчиняється у воді - 84 г/100 мл (100 °C). рН – 8,5. У водних розчинах існує у вигляді тетраедричних оксианіонів молібдену. Містить 39 % молібдену. Молібден – перехідний елемент, досить пасивний, тому його солі використовують для виробництва антикорозійних сплавів. Також молібдат натрію використовують як молібденове добриво. Особливо важливою дана сполука є для синтезу, біохімічних клінічних і аналітичних лабораторних досліджень.

Застосування

Електрохімія

• у складі (20-40%) сплавів корозійностійких, зносостійких і термостабільних захисних і захисно–декоративних покриттів

Молібденові пігменти
Пігмент молібденовий оранжевий
Пігмент Червоний 104 – це пігмент жовтого відтінку червоного з традиційною назвою молібденовий оранжевий. Він складається з оксидів свинцю, хрому та молібдену з емпіричною формулою PbCrO₄^.xPbMoO₄^.yPbSO₄.
Пігмент виготовляється шляхом додавання розчину хромату натрію, молібдату натрію та сульфату натрію до нітрату свинцю за строго контрольованих умов за температури від нуля до 40 °С для осадження кристалу. Колір пігменту може змінюватися від жовто-червоного до помаранчево-червоного, з відтінками «червоного чилі», залежно від розміру часток, їх розподілу та кристалічної будови.
Інтенсивний пігмент завдяки швидкорозчинності, достатній термостабільності, економічності, широко використовується для покриття різноманітних керамічних і металічних виробів.

Пігмент бісмут ванадат/молібдат
Пігмент Жовтий 184 виробляють розчиненням нітрату бісмуту, ванадату натрію та молібдату натрію у нітратній кислоті з наступним осадженням складної суміші металів. Осад кальцинують для отримання полікристалу 4BiVO₄^.3Bi₂MoO₆.
Пігмент має зелений відтінок жовтого кольору та використовується здебільшого сяючого стійкого покриття в автомобільній сфері.

Сільське господарство
Молібдатне добриво (Мо – 39%) для бобових культур; рекомендується для передпосівного оброблення насіння

Аналітична хімія

• Непряме визначення фосфат-іонів у водах з реагентом сульфонітразо ДАФ
• Фотометричне визначення фосфатів у твердих сирах
• Для осадження білку у поляриметричному визначенні крохмалю у зерні
• Потенціометричне визначення глюкози в сироватці крові
• Визначення гідроксикоричних кислот у лікарських рослинах методами ТШХ і спектрофотометрії
• Спектрофотометричне визначення білків в біологічних об’єктах

Очищення води

• Молібдат може бути використаний для очищення природних джерел, забруднених сульфідами. Молібдат у концентрації 0,5–1 мілімоль повністю пригнічує ріст і сульфідогенну активність Desulfomicrobium sp.CrR3.

Електроліт для нанесення покриття сплавом залізо-молібдену
Електроліт готують почерговим розчиненням компонентів у дистильованій воді при перемішуванні з введенням в наступній послідовності, моль/л:
цитрат натрію - 0,3
гідроксид натрію - 0,1-0,2
молібдат натрію - 0,08
сульфат натрію - 0,1
борна кислота - 0,1
сульфат заліза(III) - 0,15

рН електроліту становить 5,0-6,0. Покриття сплавом залізо-молібдену наносять на об'єкти. Вміст молібдену в сплаві становить 35-35 % мас. Вихід за струмом до 50%. Покриття - світлі, дрібнокристалічні, без внутрішніх напружень та тріщин.

Молібдат натрію для боротьби з корозією металів

Введення молібдену у гальванічні сплави дозволяє забезпечити стійкість до локальних видів корозії (міжкристалітної та пітингової). За допомогою таких сплавів у ремонтних технологіях можна інтенсифікувати процес відновлення зношених поверхонь маловуглецевих сталей та чавунів з наданням їм підвищених фізико-механічних властивостей, таких як мікротвердість, зносостійкість і корозійна тривкість.

Співосадження кобальту з молібденом дозволяє отримувати більш дрібнокристалічні, в деяких випадках – аморфні сплави, що володіють високою міцністю і стійкість до зношування. Властивості таких сплавів залежать від співвідношення в ньому компонентів. Сплави, з малим вмістом молібдену (до 10 мас %), характеризуються магнітними властивостями. Покриття з високим вмістом в сплаві молібдену (більше 25 мас %) корозійностійкі, зносостійкі і жароміцні, що дозволяє використовувати їх в якості захисних і захисно–декоративних покриттів.

Молібдат натрію - джерело молібдену для рослин

Молібден, беручи участь у відновленні нітратів до аміаку при синтезі амінокислот і білкових речовин, підвищує вміст білка в зернових і зернобобових культурах та знижує вміст нітратів в овочевих. Середнім врожаєм зернових культур виноситься до 6 г/га молібдену, а бобових – до 10 г/га. Цей мікроелемент має важливе значення для життєдіяльності бульбочкових бактерій, при його відсутності вони не фіксують атмосферний азот. Крім того, молібден збільшує коефіцієнт використання азотних добрив. На кислих ґрунтах молібден стає майже недоступний для рослин, і навпаки, в нейтральних і слабколужних засвоюваність молібдену зростає.

Вміст молібдену у ґрунті недостатній, якщо кількість його рухомих форм не перевищує 0,2 мг на 1 кг сухого ґрунту. Норма використання молібдату натрію при опудрюванні великого насіння 0,5-0,7 г/кг (50-70 г/ц) і дрібного – 1,0-1,4 г/кг (100-140 г/ц). Позакореневе підживлення слід проводити 0,1-0,2 % розчином молібдату натрію (0,02-0,03 г солі на 1 кв. м або 200-300 г на гектар).

Молібден у іммобілізованих на неорганічних сорбентах гетерополікислотах
Іммобілізовані на поверхні неорганічних матеріалів гетерополікислоти (ГПК), зокрема ті, що містять Молібден, знайшли своє використання у багатьох областях хімічної науки. Такі матеріали відомі як ефективні гетерогенні каталізатори в реакціях естерифікації насичених кислот, окиснення етану до оцтової кислоти та як фотокаталізатори розкладу органічних сполук, зокрема органічних токсикантів. У аналітичній хімії іммобілізовані на неорганічних сорбентах гетерополікислоти знайшли застосування як твердофазні реагенти для визначення Фосфору та Арсену, а також для попереднього сорбційного концентрування ряду елементів.

Оскільки ГПК добре розчинні у полярних розчинниках, для уникнення їх десорбції з поверхні носія іммобілізацію здійснюють шляхом закріплення ГПК на сорбентах з іммобілізованими четвертинними амонійними солями. Якщо закріплення ГПК проводять з розчинів, які містять надлишок модифікатора, це ускладнює характеристику отриманих твердофазних реагентів, зокрема визначення ємності за модифікатором.

Визначають Молібден методом полуменевої атомно-абсорбційної спектроскопії після його десорбції з поверхні кремнезему, модифікованого фосформолібденовою гетерополікислотою.

Для визначення та контролю вмісту молібдену та його сполук у природних та стічних водах використовують методи:
1. Атомно-абсорбційної спектрометрії з електротермічною атомізацією (ААС-ЕТА), що базується на вимірюванні поглинання випромінювання резонансної довжини хвилі атомною парою досліджуваного елемента, яка утворюється в результаті електротермічної атомізації аналізованої проби у графітовій печі спектрометра. Використовується за діапазону концентрацій молібдену в межах від 0,001 до 0,200 мг/л.
2. Атомно-емісійної спектрометрії з індуктивно зв’язаною плазмою (АЕСІЗП), в основу якого покладено вимірювання інтенсивності випромінювання атомів досліджуваного елемента, яке виникає під час розпилювання аналізованої проби в аргонову плазму, індуктивно збуджувану радіочастотним електромагнітним полем. Застосовується за вмісту молібдену від 0,001 до 10,000 мг/л.
3. Інверсійної вольтамперометрії (ІВА) — за діапазону концентрацій елемента від 0,2 до 10,0 мг/л.
4. Фотометричними методами:
 – роданідним (заснований на утворенні забарвленої у помаранчево-червоний колір комплексної сполуки п’ятивалентного молібдену з роданідом) — з чутливістю за об’єму проби 100 см3 — 2,5 мкг/л. Ряд авторів наголошують на низькій продуктивності даного методу;
– методом з цинк-дитіолом (базується на утворенні в кислому середовищі забарвленої у зелений колір комплексної сполуки молібдену з цинк-дитіолом, екстрагуванні її хлороформом з подальшим фотометруванням екстракту за 650-680 нм) — за діапазону концентрацій елемента у межах від 0,05 до 2,50 мг/л.