Танін. Харчова добавка Е 181

Танін  - аморфний порошок світло-жовтого або бурувато-жовтого кольору зі слабким своєрідним запахом, терпкий на смак. Легкорозчинний у воді і спирті, дуже мало розчинний в ефірі, хлороформі і бензолі. Водні розчини мають кислу реакцію.

Ідентифікація:

• Водний розчин таніну з рівним об’ємом кислоти сульфатної розведеної утворює об’ємний жовтуватий осад.
• Розчин таніну з розчином феруму(III) хлориду дає чорне з синім відтінком забарвлення, що зникає від додавання кислоти сульфатної
• розведеної.

Випробування на чистоту

Домішки камеді, декстрину, цукру й солей визначають, додаючи до розчину таніну спирт, а потім ефір. Розчин має залишатися прозорим.

Сфери застосування:

Харчова промисловість

• танін використовується як барвник, антиоксидант та стабілізатор смаку
• у виробництві білих та червоних вин для стабілізації кольору та структури вина
• при оклеюванні соку желатином на 1 т витрачається 100 г таніну та 200 г желатину

Косметична промисловість

• завдяки своїм антиоксидантним властивостям танін входить до складу багатьох косметичних засобів, які сприяють зміцненню шкіри та волосся

Фармацевтична промисловість

• в’яжучий і протизапальний засіб
• для полоскання або для змащування при опіках
• танін із солями алкалоїдів і важкими металами утворює нерозчинні сполуки, його використовують як протиотруту при отруєннях цими речовинами (промивання шлунка 0,5 %-ним водним розчином)
• свіжоприготований 5 %-ний розчин таніну - загальноалкалоїдний осаджувальний реактив

Текстильна промисловість

• танін використовують у процесі дублення шкіри для додання їй міцності та стійкості до впливу вологи

Металургія

• для реставрації, консервації, чорніння залізних виробів як дубильна речовина та інгібітор корозії

Біологічна дія і застосування

Таніни широко використовуються в медицині. Аспекти їх використання зумовлені, в першу чергу, їх властивістю зв’язуватися з білками, наприклад, крові, мікроорганізмів. Вони виявляють в’яжучу, протизапальну та антимікробну дію. Препарати, що містять таніни, застосовують при хронічному і гострому коліті, ентериті, гастриті, а кровоспинна дія зумовлює застосування при маткових і гемороїдальних кровотечах.

Таніни широко використовуються при запаленнях у ротовій порожнині, порожнині носа (у вигляді полоскань); при опіках, пролежнях і виразках (у вигляді зрошень). Було доведено, що дубильні речовини мають здатність нейтралізувати радіоактивні ізотопи цезію і стронцію. Таніни також використовуються при отруєнні алкалоїдами і важкими металами у зв’язку з їх здатністю зв’язувати ці речовини і захищати слизові оболонки кишечника. Це має бути прийнято до уваги при використанні танінів одночасно з ферумвмісними препаратами: перерва між їх прийомами повинна становити не менше 40 хвилин.

Дубильні речовини впливають на слизову оболонку ШКТ, перистальтику, секрецію і засвоєння їжі. Вони мають терпкий смак і створюють тонкий шар зв’язаного білка, який запобігає подразненню слизової оболонки і утворенню поверхневих ерозій і виразок. Танідоносні рослини зменшують токсичність хімічних речовин. Це викликано потовщенням клітинної мембрани, яка перешкоджає впливу токсинів на життєво важливі органи і сприяє збереженню ендогенної кислоти аскорбінової і глікогену.

Таніни виконують захисну функцію в рослинних і тваринних тканинах, найбільш важливим елементом якої є антиоксидантний ефект. Реакції окиснення можуть сприяти утворенню вільних радикалів. У свою чергу, ці радикали можуть почати ланцюгову реакцію. Коли ланцюгова реакція відбувається у клітині, вона може призвести до її пошкодження або загибелі. Антиоксиданти припиняють ці ланцюгові реакції шляхом видалення проміжних вільних радикалів і уповільнюють інші реакції окиснення. Рівень антиоксидантів відіграє важливу роль в утворенні злоякісних клітин.

Таніни у виноробстві

У виноробстві таніни відіграють важливу роль у формуванні структури, стабільності та смаку вина. Норми використання танінів залежать від багатьох факторів, включаючи тип вина, бажані характеристики та технологічні процеси виноробства. Ось деякі основні рекомендації щодо використання танінів у виноробстві:

Дозування:

Червоне вино: дозування танінів може варіюватися від 10 до 20 г на 100 л. Винороби часто додають таніни на етапі ферментації або мацерації, щоб покращити структуру і забезпечити тривалу витримку.

Біле вино: таніни додають в менших кількостях, зазвичай від 3 до 10 г на 100 л, для покращення стабільності та аромату вина.

Час додавання:

• на початку ферментації - це допомагає в стабілізації кольору та структури вина
• під час витримки - додавання танінів під час витримки вина в дубових бочках сприяє формуванню складних ароматичних профілів
• під час купажування - таніни можуть додаватися перед розливом для кінцевого коригування структури та смаку вина

Спосіб введення:

Розчинити розраховану кількість таніну у підготованій воді або вині у співвідношенні 1:10. Розчин таніну вводити до загального об’єму вина поступово при постійному перемішуванні за допомогою насосу-дозатора чи труби Вентурі.

Залишковий вміст таніну не має перевищувати 0,8 г/л у білому вині та 3,0 г/л у червоному вині (у галовій кислоті).

Важливо пам’ятати, що точне дозування та методи додавання можуть варіюватися залежно від специфічних умов виробництва і типу винограду. Тому виноробам рекомендується проводити тестові добавки і дегустації для досягнення оптимального результату.

Проведення операцій екстрагування та розведення здійснюють у захищеному від світла місці.

При випробовуванні лікарського засобу рослинного походження або сухого екстракту зазначену кількість лікарського засобу, здрібненого на порошок (180), або екстракту поміщають у круглодонну колбу місткістю 250 мл, додають 150 мл води. Нагрівають протягом 30 хв на водяній бані, охолоджують під проточною водою та кількісно переносять у мірну колбу місткістю 250 мл. Круглодонну колбу обполіскують водою, промивні
води переносять в мірну колбу і доводять об'єм розчину водою до 250,0 мл. Дають осаду осісти та рідину фільтрують крізь фільтрувальний папір діаметром 125 мм. Відкидають перші 50 мл фільтрату.

При випробовуванні рідкого екстракту або настойки доводять зазначену кількість рідкого екстракту або настойки водою до об'єму 250,0 мл. Суміш фільтрують крізь фільтрувальний папір діаметром 125 мм.
Відкидають перші 50 мл фільтрату.

Сума поліфенолів. 5,0 мл фільтрату доводять водою до 25,0 мл. Суміш 2,0 мл одержаного розчину, 1,0 мл фосфорномолібденово-вольфрамового реактиву і 10,0 мл води і доводять розчином 290 г/л натрію карбонату до об'єму 25,0 мл. Через 30 хв вимірюють оптичну густину розчину за довжини хвилі 760 нм (А1),
використовуючи як компенсаційний розчин воду.

Поліфеноли, що не адсорбуються шкірним порошком. До 10 мл фільтрату додають 0,10 г фармакопейного стандартного зразку шкірного порошку і енергійно струшують протягом 60 хв. Суміш фільтрують і доводять 5,0 мл фільтрату водою до об'єму 25,0 мл.

Суміш 2,0 мл одержаного розчину, 1,0 мл фосфорномолібденово-вольфрамового реактиву і 10,0 мл води доводять розчином 290 г/л натрію карбонату до об’єму 25,0 мл. Через 30 хв вимірюють оптичну густину розчину за довжини хвилі 760 нм (А2), використовуючи як компенсаційний розчин воду.

Стандартний розчин. Безпосередньо перед випробуванням 50,0 мг пірагалолу розчиняють у воді і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 100,0 мл. 5,0 мл одержаного розчину доводять водою до об’єму 100,0 мл.

Суміш 2,0 мл одержаного розчину, 1,0 мл фосфорномолібденового-вольфрамового реактиву і 10,0 мл води доводять розчином 290 г/л натрію карбонату до об’єму 25,0 мл. Через 30 хв вимірюють оптичну густину розчину за довжини хвилі 760 нм (А3), використовуючи як компенсаційний розчин воду.

Вміст танінів, у перерахунку на пірагалол, у відсотках, обчислюють за формулою: 62,5(А1-А2)m2/A3∙m1, де: m1 – маса випробуваного зразка, у грамах; m2 – маса пірогалолу, у грамах.