Антисептичний засіб. Формалін для лікування рогатої худоби

Формальдегід (мурашиний альдегід, метаналь) – найпростіша карбонільна сполука. Це безбарвний газ із різким подразнюючим запахом; температура плавлення -118 °С, температура кипіння – 19,2 °С. Комерційно доступним є лише водний розчин формальдегіду, що має назву формалін. Молекула формальдегіду в ньому міститься у вигляді гідрату CH2(OH)2 на 99,9%.

Формалін технічний - являє собою водний розчин формальдегіду безбарвний або слабо-жовтого кольору. Формальдегід добувають дегідруванням метанолу над срібним каталізатором.Технічні вимоги: випускають двох сортів: ФБМ і ФМ. Вміст формальдегіду в формаліні – 37 %, метилового спирту 5-11 % (для ФМ), кислот в перерахунку на форміатну – не більше 0,04 %, заліза на 100 мл – не більше 0,0005 г.

Зберігають формалін у добре закупорених пляшках, в захищеному від світла місці, при температурі від 15 до 25 °С. Формальдегід полімеризується з утворенням параформальдегіду, який при тривалому зберіганні розчину випадає в осад. При наявності каламуті або осаду формалін перед вживанням фільтрують, що знижує концентрацію формальдегіду. Доцільніше підігріти препарат до температури 50 °С і витримати в термостаті при цій температурі 24 год.

Формалін застосовується як антисептичний, дезінфікуючий (розчин 1 мл формаліну у 300 мл води) і дезодоруючий засіб, консервант для біологічного матеріалу (наприклад, фіксатор Чемберлен. Склад: 50-70% етанол - 90 частин, формалін - 5 частин, крижана оцтова кислота - 5 частин. Тривалість фіксації 12-16 год. У фіксаторі можна зберігати матеріал довгий час). Фунгіцидні властивості використовуються для захисту насіння.

Хімічні властивості формальдегіду

Формальдегід завжди виступає карбонільною компонентою у реакціях конденсації. Як це відбувається? Уважно розглядаючи молекулу формальдегіду легко помітити, що єдиним електрофільним центром у молекулі є атом карбону карбонільної групи, а єдиним нуклеофільним центром – атом кисню карбонільної групи, оскільки лише він має неподілені електронні пари. При кімнатній температурі формальдегід досить швидко полімеризується за типом «голова до хвоста».

Цей полімер має назву параформ. При нагріванні можливий зворотній процес, тому параформ є зручним джерелом сухого формальдегіду, що, зазвичай одразу вводять в інші реакції конденсації.

Для формальдегіду можливий ще один шлях взаємодії з самим собою – це окисно-відновне диспропорціонування при дії концентрованого лугу з утворенням метанолу й мурашиної кислоти, що отримало назву реакції Канніццаро. Механізм реакції полягає у нуклеофільному приєднанні гідроксид іона до карбонільної групи з подальшим гідридним перенесенням:

У цю реакцію вступають лише ті альдегіди, що не містять протону в α-положенні до карбонільної групи, інакше відбувається альдольна конденсація.

Визначення вмісту формальдегіду

Формальдегід визначають сульфітним методом за реакцією

Моль еквівалентів СН2О дорівнює 30,03 г, тобто молярній масі формальдегіду.

Хід визначення

Наважку 3-3,5 г формаліну, зважену в бюксі, переносять в конічну колбу місткістю 250 мл і розбавляють невеликим об’ємом води. Приливають 50 мл 25 %-го розчину натрію сульфіту, попередньо нейтралізованого 0,1 м.к.е. хлоридною кислотою в присутності індикатора тимолфталеїну до слабо-блакитного забарвлення.
Луг, що виділяється в результаті реакції, відтитровують 0,1 м.к.е. розчином хлоридної кислоти. Масову частку формальдегіду Х1, %, розраховують за формулою

де V – об’єм 1 м.к.е. розчину хлоридної кислоти, витраченого на титрування лугу, що виділився, мл; К – поправочний коефіцієнт для 1 м.к.е. розчину хлоридної кислоти; 0,0303 – маса формальдегіду, що відповідає 1 мл точно 1 м.к.е. розчину хлоридної кислоти, г; а – наважка формаліну, г.

Визначення вмісту метилового спирту

Метиловий спирт визначають на основі реакції окиснення розчином калію дихромату в кислому середовищі. Одночасно із метиловим спиртом окиснюється також і формальдегід:
СН3ОН + К2Сr2О7+ 4 Н2SО4 → СО2 + К2SО4 + Сr2(SО4)3 + 6 Н2О
3СН2О + 2К2Сr2О7+ 8Н2SО4 → 3СО2 + 2К2SО4 + 2Сr2(SО4)3 + 11Н2О
Тому при обчисленні вмісту метилового спирту необхідно із отриманого результату відняти вміст формальдегіду в перерахунку на метиловий спирт.
Величину моля еквівалентів СН3ОН розраховують на основі зіставлення речовин, що приймають участь у реакціях: СН3ОН → К2Сr2О7 → 3 І2  →  Na2S2О3 – 6 ē
Моль еквівалентів метилового спирту дорівнює 1/6 молярної маси, тобто 5,340 г.

Хід визначення

У бюкс, вага якого відома, наливають 10 мл формаліну і знову зважують. За різницею розраховують величину взятої наважки. Її переносять в мірну колбу місткістю 1000 мл і доводять водою до риски. 25 мл отриманого розчину переносять в конічну колбу місткістю 250 мл, приливають 25 мл розчину калію дихромату (75 г К2Сr2О7 розчиняють в воді, прибавляють 150 г моногідрату і доводять об’єм водою до 1 л) і 50 мл 30 %-ного розчину сульфатної кислоти. Колбу з’єднують із зворотним холодильником і нагрівають протягом 2 годин на киплячій водяній бані. Потім вміст цієї колби переносять в мірну колбу місткістю 500 мл і доводять водою до риски. В конічну колбу місткістю 1 л наливають 20 мл 10 %-ного розчину калію йодиду, 20 мл 4 м.к.е. хлоридної кислоти і 50 мл отриманого розчину. Загальний об’єм рідини доводять водою до 500 мл і титрують йод, що виділився, 0,1 м.к.е. розчином натрію тіосульфату.

В кінці титрування, коли розчин набуває слабо-жовтого забарвлення, добавляють 2 мл 0,5 %-ного розчину крохмалю і продовжують титрування до переходу забарвлення в світло-зелене. В тих же умовах одночасно проводять контрольний дослід.
Масову частку метилового спирту Х2, %, розраховують за формулою

,

де V1 – об’єм 0,1 м.к.е. розчину натрію тіосульфату, витраченого на контрольний дослід, мл; V2 – об’єм 0,1 м.к.е. розчину натрію тіосульфату, витраченого на титрування калію дихромату в основному досліді, мл; К – поправочний коефіцієнт для 0,1 м.к.е. розчину натрію тіосульфату; 0,000534 – маса метилового спирту, що відповідає 1 мл точно 0,1 м.к.е. розчину натрію тіосульфату, г; 0,711 – фактор перерахунку формальдегіду на метиловий спирт; а – наважка формаліну, г.

Визначення вмісту кислот

Хід визначення

10 мл формаліну зважують в бюксі, потім переносять у колбу місткістю 250 мл, розбавляють водою і титрують 0,1 м.к.е. розчином натрію гідроксиду в присутності фенолфталеїну до слабо-рожевого забарвлення.

Розрахунок вмісту кислот в перерахунку на форміатну (мурашину) кислоту Х3, %, ведуть за формулою

де V – об’єм 0,1 м.к.е. розчину натрію гідроксиду, мл; К – поправочний коефіцієнт для 0,1 м.к.е. розчину натрію гідроксиду; 0,004603 – маса форміатної кислоти, що відповідає 1 мл точно 0,1 м.к.е. розчину натрію гідроксиду, г; а – наважка формаліну, г.

Приклад синтезу

біс(Диетиламіно)метан

Реагенти:
диетиламіну гідрохлорид – 21,9 г
формальдегіду 37% водний розчин – 3,4 мл
калію гідроксид – близько 30 г

Обладнання:
колба конічна б/ш 250 мл
мішалка магнітна
баня льодяна (із сіллю)
стакан 100 мл
воронка ділильна
прилад для перегонки

Продукти взаємодії однієї молекули альдегіду із двома молекулами аміну називають аміналями та використовують в органічному синтезі, зокрема, як агенти амінометилювання (тобто, у реакції Манніха).
Метаналь (формальдегід) – газувата речовина, тому у лабораторній практиці його часто застосовують у вигляді водного розчину, який називають формаліном, або у вигляді полімеру (параформ) – білого порошку, що при нагріванні виділяє сам альдегід. При зберіганні формаліну формальдегід із розчину поступово переходить у осад параформу, що мало впливає на результат цього синтезу, однак змушує враховувати зменшення концентрації альдегіду в розчині.

У конічну колбу місткістю 250 мл вміщуємо 21,9 г гідрохлориду диетиламіну та 3,4 мл формаліну (увага! усі операції слід проводити у витяжній шафі; реагенти та продукт цього синтезу – лакриматори з різким запахом). Занурюємо колбу у льодяну баню з сіллю і при спокійному перемішуванні повільно доливаємо до суміші аміну та альдегіду розчин 22,4 г гідроксиду калію у 35 мл води. За кілька хвилин розчин має розділитися на два шари (якщо розшарування не відбувається, у реакційну суміш можна додавати 5-7 г сухого лугу).
Верхній шар (продукт реакції) відділяємо за допомогою ділильної воронки, висушуємо над гранульованим лугом і переганяємо, збираючи фракцію, що википає у межах 166-169 °С.
Отримуємо 15 мл (75 %) продукту у вигляді безбарвної рідини з неприємним запахом; чистий біс(диетиламіно)метан має Тк 166-169 °С, d 0,811, n 1,4252.

Визначення вмісту формальдегіду в розчинах кінетичним методом

Сутнiсть методики
Щоб визначити мiкрокiлькості альдегідiв, використовують реакцiю окислення п-фенiлендiаміну пероксидом водню, на яку альдегіди дiють як каталiзатори. Схема механізму реакцiї:

жирна крапка – вільні радикали, друге з цих перетворень – лiмiтуюча стадiя; стадiї пiсля лiмiтуючої: – вiльнi pадикали виступають як окислювачi,

пеpша з цих pеакцiй pегенеpує каталiзатоp; п-фенiлендiамiн окислюється у складнiй послiдовностi pеакцiй із загальним piвнянням

У реакцiї утворюється продукт (так звана основа Бандровського) інтенсивно забарвлений у темно-фiолетовий колiр.
У роботi застосовано метод фiксованого часу диференцiйного варiанту кiнетичних методiв аналізу. Диференцiйний варiант ґрунтується на рiвнянні
Х = К(Пс)Cкат.t, де Х – концентрацiя iндикаторної речовини – продукту реакцiї; Скат. – концентрацiя каталiзатора, що iї визначають; Пс – добуток концентрацiй реагентiв; К – константа швидкостi каталiтичної реакцiї; t – час.

У методi фiксованого часу через заданий промiжок часу визначають концентрацiю iндикаторної речовини – у розгляданому випадку продукту реакцiї. Градуювальний графiк показує залежнiсть концентрацiї iндикаторної речовини через фiксований час (Xфiкс.) вiд концентрацiї каталiзатора. Замiсть концентрацiї iндикаторної речовини зручніше користуватися пропорцiйною їй величиною – світлопоглинанням – (Aфiкс.).

Алгоритм методики

Прилади й реагенти:
Фотоелектроколориметр;
Секундомiр;
Вимiрювальнi колби ємністю 50 мл;
Піпетки ємністю 5 мл;
Піпетки с подiлками ємністю 1 і 5 мл;
П-фенiлендiамiн, 0,05 моль/л;
Пероксид водню, 2,5 моль/л;
Формальдегід, розчин з масовою концентрацiєю 40 мкг/мл;
Фосфатний буферний розчин з pH=6,86;
Етилендiамiнтетраацетат натрію (ЕДТА, трилон Б), 0,01 моль/л.

Побудова градуювального графiка

У 6 вимiрювальних колб мiсткiстю 50 мл (№ 1, 2,..., 6) вно-сять по 1 мл розчину ЕДТА, щоб зв'язати домiшки iонiв металiв, що у незв'язаному станi можуть впливати на швидкiсть iндикаторної реакцiї. Потiм вносять по 5 мл розчину п-фенiлендiаміну, по 20 мл фосфатного буферного розчину та, нарештi, стандартний розчин формальдегiду в рiзних об’ємах – 0, 1, 2, 3, 4 і 5 мл (що по дове- денню до мiтки забезпечує масу формальдегiду в колбi 0, 4, 8, 12, 16 та 20 мкг). У колбу № 1 додають 10 мл розчину пероксиду водню. У мить, коли введено першу краплю, вмикають секундомiр (час початку реакцiї), доводять до мiтки буферним розчином та перемiшують приблизно 1 хв. Тримати пpи цьому колбу за гоpло, щоб не охоплювати її кульки рукою й не нагрiвати рiдини. Через 5 хв пiсля початку реакцiї вимiрюють світлопоглинання у кюветi з довжиною поглинаючого шару 0,5 см, зелений свiтлофiльтр (№ 6, якщо використовуємо фотоелектроколориметр ФЕК-М й вода як розчин порiвняння). Аналогiчно чинять з розчинами 2,... , 6. Кожне вимiрювання повторюють тричi з новими порцiями розчину й ре- зультати усереднюють. За результатами вимiрювань будують градуювальний графiк (або одержують розрахункове рiвняння прямої за методом найменших квадратiв).

Вимiрювання невiдомої концентрацiї

Здійснюють тi ж самi опеpацiї, що й пpи гpадуюваннi, але замiсть вiдомих pозчинiв фоpмальдегiду беpуть вiд 1 до 5 мл аналізованого − залежно вiд попередньоi оцiнки його вмiсту. Масу фоpмальдегіду визначають за гpадуювальною залежнiстю. Її пеpераховують у масову концентpацiю, подiляючи на об’єм вимipяної поpцiї pозчину.

Сфери застосування Формаліну ТМ "Клебріг"

Широке застосування знаходить: у паперовій промисловості — для покращення міцності та якості паперу; у шкіряній — для дублення шкіри; у текстильній — для підвищення опорності виробів до зминання та усадки. Формалін широко використовується для дезінфекції в звичайній і ветеринарній медицині, має антисептичні, в'яжучі, дезодоруючі властивості. Він запобігає розкладанню білків і сприяє їх денатурації. Розчин формальдегіду використовують для лікування великої рогатої худоби при отруєнні карбамідом.

Медицина

Як місцевий шкірний антисептик, оскільки формалін має здатність провокувати згортання білків, а також знищувати бактерії, віруси, грибки та спори. Однак його не можна наносити на слизові оболонки: формалін викликає сильне роздратування. Формалін застосовують для консервування патологічного матеріалу, вакцин та деяких сироваток. У фармацевтичній промисловості він також заборонений для використання у препаратах для обличчя та слизових оболонок.
Бальзамування - ще одне застосування формаліну, знову ж таки завдяки тому, що він згортає білки та перешкоджає їх розкладанню. Тому більшість препаратів м'яких тканин зберігаються у формаліні.

Сільське господарство

При гострому отруєнні карбамідом великої рогатої худоби дія формальдегіду полягає в тому, що він зв'язує аміак у рубці з утворенням нетоксичного гексаметилентетраміну, інгібує фермент уреазу, уповільнюючи гідроліз карбаміду, що залишився, знижує величину рН вмісту, запобігаючи подальшому всмоктуванню незв’язаного аміаку.

Для лікування хворих тварин препарат готують шляхом розчинення 1л води терапевтичної дози розчину формальдегіду (0,3мл на 1кг живої маси). Наприклад, якщо маса тіла тварини становить 500кг, то для приготування препарату беруть 150мл розчину формальдегіду (0,3мл х 500кг) на 1л води.

Протипоказання

Не застосовується при запаленні шкірних покривів. Не рекомендується наносити на обличчя, можливе подразнення.

Для дезінфекції приміщень кроликоферм та комплексів використовують 1% розчин формальдегіду, а також аерозоль із 36-40% розчину формальдегіду з розрахунку 10мл на 1м3 приміщення при експозиції 6 годин. Потім приміщення провітрюють і нейтралізують надлишок формальдегіду розчином аміаку. Транспортні засоби в комплексах, інвентар для догляду за кроликами, а також приміщення на підприємствах з виробництва яловичини дезінфікують 2% розчином формальдегіду. Передпускову дезінфекцію закритих приміщень проводять аерозолями формаліну (36-40%) із розрахунку 20мл на 1м3 приміщення при експозиції 24 години.

 
Формалін у молочній галузі

Способи консервування проб

Допускається молоко консервувати для визначення масової частки жиру та білка однією з таких речовин: 40% формаліном - 1-2 краплі, 33% пероксидом водню - 2-3 краплі, двохромовокислим калієм - 1 см3 10% розчину на 100 см3 молока.

Консервування формаліном (НСОН) ґрунтується на тому, що він має сильну бактерицидну дію: взаємодіє з білками бактеріальних клітин, паралізує їх життєдіяльність. Формалін також руйнує амінну групу білків, внаслідок чого окиснюються білки і кислотність молока підвищується від 6 до 7, тому в пробах, консервованих формаліном, кислотність не визначають.

На кожні 100 мл молока додають від 2 до 3 крапель консерванту, довільну кількість формаліну додавати не можна. Так, як білок молока переходить у нерозчинну в сірчаній кислоті форму, що ускладнює визначення жиру. Проби молока, законсервовані формаліном, зберігаються до 15 діб.

Визначення жирності молока

Прилади і реактиви: піпетки на 2 і 10 мл, конічні колби на 100-200 мл, бюретка, 1% розчин фенолфталеїну, 0,1 н. розчин NаOH, 30–40% нейтралізований формалін, еталон забарвлення згідно ГОСТ 3624-67 (в колбу відміряти 10 мл молока, 20 мл води, 1 мл 2,5% розчину сірчанокислого кобальту). Еталон придатний для роботи протягом однієї зміни. Для більш тривалого зберігання еталону до нього додати одну краплю формаліну.

Техніка роботи
1. В колбу відміряти 10 мл молока і 0,5 мл (10-12 крапель) і 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Суміш відтитрувати 0,1 н NаOH до малинового забарвлення, що не зникає при збовтуванні і відповідає еталону.
2. Далі в колбу додати 2 мл нейтралізованого 40% (свіжо приготовленого) формаліну і повторно від титрувати 0,1 н. лугом до появи рожевого забарвлення такої ж інтенсивності як і при першому титруванні.
3. Кількість мл 0,1 н. лугу, витраченого на титрування після додавання формаліну, помножити на коефіцієнт 1,92. Отримане число дає процентний вміст білка в молоці.
Якщо цю ж кількість лугу помножити на коефіцієнт 1,51, то одержують процентний вмісту казеїну в молоці. Білкові речовини в молоці представлені казеїном, альбуміном і глобуліном, середній вміст яких складає 3,3%, з них казеїну – 2,7, альбуміну – 0,5, глобуліну – 0,1.

Наявність формаліну в молоці

Формалін додають у молоко як консервуючу речовину. Таке молоко непридатне до вживання і для переробки.

Хід виконання
1) У пробірку відміряти 2 мл сірчаної кислоти.
2) Обережно, не допускаючи змішування, по стінці додати 2 мл молока.
3) За наявності формаліну на межі розподілу дотичних рідин утворюється фіолетове кільце, без формаліну – жовте.

Визначення ступеню гідролізу протеїну методом формольного титрування

У процесі гідролізу білків відбувається руйнування пептидних зв’язків і молекула білка розпадається спочатку до високомолекулярних поліпептидів, а потім – до пептидів і, нарешті, до амінокислот. Гiдролiзати протеїну (отриманi штучно шляхом нагрiвання з кислотою) застосовують з метою створення препаратiв для парентерального харчування.

Матеріали дослідження та реактиви: 1 %-й розчин альбуміну, 1 %-й NaOH, 1 %-й CuSO4, концентрована Н2SO4, 20 %-й нейтральний розчин формаліну, 1 %-й розчин фенолфталеїну, 0,1 М розчин NaOH.

Посуд і обладнання: пробірки, штативи, піпетки, зворотний холодильник, водяна баня.

1. Кислотний гідроліз протеїнів
Кислотний гідроліз білків у лабораторії проводять з участю концентрованої хлоридної або сульфатної кислот під час кип’ятіння. Це важливий метод вивчення первинної структури білка.
1.1. У невелику колбу, обладнану зворотним холодильником, додайте 20 мл 1 %-го розчину альбуміну і 5 мл концентрованої Н2SO4.
1.2. Кип’ятіть вміст колби під витяжною шафою протягом 60 – 90 хв.
1.3. Через кожні 30 хв (із моменту закипання) з гідролізатом здійснюйте біуретову реакцію: для цього до 0,5 мл гідролізату додайте 1 мл 1 %-го розчину NaOH і 3 краплі 1 %-го розчину CuSO4.
1.4. Для порівняння проведіть біуретову реакцію з 1 %-м розчином альбуміну. Проміжні продукти розпаду білка – пептони – при проведенні біуретової реакції дають рожеве або червоне забарвлення, а білки – синьо-фіолетове. Негативна біуретова реакція вказує на повне розщеплення білка до амінокислот.

2. Визначення ступеню гiдролiзу бiлка методом Серенсена

Метод формольного титрування дозволяє прослiдкувати за перебігом гiдролiзу бiлка, вивчати дiю протеолiтичних ензимів, а також визначати кiлькiсть бiлка, наприклад у молоцi.

Принцип методу ґрунтується та тому, що кiлькiсть карбоксильних, отже й еквiвалентну їм кiлькiсть амiногруп, визначають титруванням 0,1 М розчином натрію гідроксиду в присутностi формальдегiду.

Формальдегiд блокує амiногрупи, які володіють основними властивостями, внаслідок чого сполука втрачає амфотерний характер, розчин стає кислим (через наявнiсть у амiнокислот i бiлкiв карбоксильних груп), після чого його можна титрувати лугом. Тому дана реакція використовується при кількісному визначенні α-амінокислот методом формольного титрування (алкаліметрія за методом Серенсена).

Бiлковий гiдролiзат отримують нагрiванням протеїну з сульфатною кислотою. Вміст Нітрогену амiногруп визначають у 4-х пробах:
1) розчинi білка до гiдролiзу;
2) гiдролiзатi протеїну, отриманого через 10 хвилин пiсля гiдролiзу;
3) гiдролiзатi протеїну, отриманого через 40 хвилин;
4) розчинi пiсля повного гiдролiзу (1 годину).
2.1. У конічні колби налийте 5 мл відповідного розчину.
2.2. Додайте 3 мл 20 %-го нейтрального розчину формаліну i 2 – 3 краплi 1 %-го розчину фенолфталеїну.
2.3. Відтитруйте з бюретки 0,1 М розчином натрію гідроксиду до утворення рожевого забарвлення.
2.4. Проведіть розрахунок ступеню гiдролiзу, віднімаючи вiд кожного значення титрування кількість мл натрію гідроксиду, яка пішла на титрування розчину протеїну до гiдролiзу (1-а проба).

Приклад розрахунку

Наприклад, на титрування 5 мл першої проби пішло 0,4 мл 0,1 М розчину натрію гідроксиду, другої проби – 1,2 мл, третьої проби – 2,4 мл, четвертої проби – 4,5 мл. Вiднiмаючи вiд кожного результату титрування кiлькість мл NaOH, яка пiшла на титрування першої проби (0,4 мл), отримаємо наступні значення: на титрування другої проби використано 0,8 мл; третьої проби – 2 мл; четвертої проби – 4,1 мл. Кiлькiсть мл NaOH, яку використано на титрування четвертої проби, становить 100 %. Звiдси ступiнь гiдролiзу дорiвнює:
1) для розчину протеїну до гідролізу:
4,5 мл - 100 %
0,4 мл - Х %
Х = (0,4мл∙100%)/4,5мл = 8,9 %
2) для гiдролiзату, отриманого через 10 хвилин:
4,5 мл - 100 %
0,8 мл - Х %
Х = (0,8мл∙100%)/4,5мл = 17,8 %
3) для гідролізату, отриманого через 40 хвилин:
4,5 мл - 100 %
2 мл - Х %
Х = (2,0мл∙100%)/4,5мл = 44,4 %
4) для гідролізату, отриманого через 60 хвилин:
4,5 мл - 100 %
4,1 мл - Х %
Х = (4,1мл∙100%)/4,5мл = 91,1 %

Вплив формаліну на організм

Враховуючи можливість даної речовини боротися з мікроорганізмами, а також згортати білки, слід зазначити, що формалін не є нешкідливою речовиною, тому підвищений вміст її в косметичних та фармацевтичних препаратах може призвести до серйозних проблем: подразнення слизових оболонок та шкірних покривів, аж до розвитку екземи. При прийомі внутрішньо – випадки серйозного гастроентериту.

Небезпека формаліну

Маючи сильні антисептичні властивості, формальдегід відноситься до токсичних речовин, тому він згубно впливають на дихальні шляхи, шкірні покриви, очі, центральну нервову систему та репродуктивні органи.

Слід суворо виконувати вказівки щодо дотримання заходів безпеки:

• використовувати маски, респіратори, аварійних ситуаціях – протигази;
• застосовувати засоби захисту у вигляді гумотехнічних виробів (фартух, бахили, рукавички нітрилові);
• обов'язково провітрювати приміщення.