Пропіленгліколь-1,2. Поліуретани, поліестери

Пропіленгліколь (1,2-пропандіол) - прозора безбарвна в'язка рідина, з високою температурою кипіння (184 °С), гігроскопічна, змішується з водою в будь-яких співвідношеннях, фізіологічно індиферентна, при зберіганні стійка, кристалізується при -60°С, густина при 20°С 1,03 г/см3.
Використовуються для одержання розчинів з нерозчинних або важкорозчинних у воді речовин, наприклад жирів, смол, парафіну, воску.
Зволожувач, пластифікатор, консервант, запобігає висиханню водної фази, гумельтант, кріопротектор.
Застосовується у виробництві поліестерових смол і перетворенню їх у функціональні рідини, наприклад антифриз, рідини для протиожеледної обробки повітряних суден, пластику, пестицидів, рідких пральних та миючих засобів, акрилових та інших фарб, покриттів, пігментів.
Поліестери
Пропіленгліколь реагує з сумішшю ненасиченого малеїнового ангідриду та ізофталової кислоти з утворенням кополімеру, який далі полімеризується до термореактивного пластику.
Поліуретани
Пропіленгліколь взаємодіє з пропіленоксидом з утворенням олігомерів і полімерів, що є гідроксилвмісними компонентами поліуретанів.
Системи типу вода/олія утворюються при дисперсії жиру (дисперсійна фаза) у водному середовищі (дисперсійне середовище), в результаті чого утворюються рідкі креми, що змиваються водою («зникаючі»), слабо ожирюють шкіру. До складу кремів типу олія/вода завжди додають консерванти, що перешкоджають розмноженню бактерій і грибів (наприклад, пропіленгліколь), а у якості зволожувача часто використовують 70 %-вий водний розчин складного спирту сорбітолу. Системи типу олія/вода утворюються в результаті дисперсії води (дисперсійна фаза) у жировому середовищі (дисперсійне середовище), при цьому формуються жирні креми, що не змиваються водою.
Поліестери на основі нафтополімерних смол і поліетиленгліколів
На основі нафтополімерної смоли з карбоксильними групами і поліетиленгліколів одержані нові поліестери. Середня молекулярна маса нафтополімерних смол є 1050, функціональність 1,74. Для синтезу поліестерів оптимальним є еквімолярне співвідношення вихідних компонентів. Реакцію проводять у розчині в присутності пара-толуолсульфокислоти як каталізатора. При оптимальному температурному інтервалі 423-463 К вихід реакції становить 91-94 % і залежить від умов процесу. Швидкість реакції утворення поліестеру практично не залежить від довжини ланцюга молекул кислоти чи гліколю. Функціональність є головним чинником.
Поліуретани
Поліуретани отримують взаємодією сполук, які містять ізоціанатні групи з бі- і поліфункціональними гідроксилвмісними похідними.
Як ізоціанати використовуються толуілендиізоціанати (2,4 — і 2,6 — ізомери, або їх суміш у співвідношенні 65:35), 4,4'-дифенілметан-, 1,5-нафтілен-, гексо-метилендиізоціанати, поліізоціанати, тріфенілметан-триізоціанат, біуретізоціанат, ізоціануратізоціанати, димер 2,4-толуїлендиізоціаната, блоковані ізоціанати.
Гідроксилвмісними компонентами є складні поліефіри з кінцевими групами OH — лінійні продукти поліконденсації адипінової, фталевої та інших дикарбонових кислот з етилен-, пропілен-, бутилен- або іншими низькомолекулярним гліколями. Гідроксилвмісний компонент визначає, в основному, комплекс фізико-механічних властивостей поліуретанів.
- Червоний оксид свинцю(II, IV). Свинцевий сурик як пігментСвинцю(II, IV) оксид, відомий як червоний свинець та свинцевий сурик, вважається одним з перших виготовлених пігментів та використовувався у живописі ще з античності. Його знайшли у різних витворах мистецтва, зокрема, картинах, поліхромних скульптурах, ілюстрацій до книжок і манускриптів і настінних розписах. Червоний свинець використовують самостійно і в суміші з іншими пігментами, наприклад, верміліоном, аурипігментом, червоною охрою, ляпіс-лазуром і сульфідом олова.Червоний оксид свинцю(II, IV). Свинцевий сурик як пігмент