Реактиви та обладнання для хімічної лабораторії навчальних закладів

Реактиви

Прості речовини. Активоване вугілля, сірка, цинк гранульований

Оксиди. Оксид кальцію (негашене вапно), оксид цинку, діоксид титану, оксид хрому (ІІІ), оксид хрому (VI)

Основи. Калію гідроксид, літію гідроксид, натрію гідроксид (каустична сода), кальцію гідроксид (гашене вапно), барію гідроксид, розчин аміаку 25 % (аміачна вода)

Сполуки елементів: літій, натрій калій, мідь, срібло, магній, кальцій, цинк, барій, бор, карбон, силіцій, титан, станум, нітроген, фосфор, сірка, хром, молібден, манган, йод, залізо, кобальт, нікель 

Кислоти неорганічні. Борна кислота, ортофосфорна кислота

Солі неорганічні

Борати: натрій тетраборнокислий пентагідрат (бура 5-ти водна), натрій тетраборнокислий декагідрат (бура 10-ти водна), натрію перборат

Йодиди: калію йодид (калій йодистий)

Карбонати: амонію карбонат, амонію гідрокарбонат, барію карбонат, калію карбонат, калію гідрокарбонат, кальцію карбонат, натрію карбонат (кальцинована сода), натрію гідрокарбонат (харчова сода), натрію перкарбонат (кисневий відбілювач), магнію карбонат

Молібдати: амонію гептамолібдат (амоній молібденовокислий), натрію молібдат (натрій молібденовокислий)

Нітрати: амонію нітрат (аміачна селітра), аргентуму нітрат (нітрат срібла), кальцію нітрат (кальцієва селітра), магнію нітрат (магнієва селітра), натрію нітрат (натрієва селітра)

Нітрити: натрію нітрит (харчова добавка Е-250)

Персульфати: калію пероксодисульфат

Піросульфіти: натрію піросульфіт (натрію метабісульфіт)

Сульфати: алюмінію сульфат, амонію сульфат, алюмокалієві галуни, аргентуму сульфат (сульфат срібла), барію сульфат, калію сульфат, кальцію сульфат (гіпс), купруму сульфат (мідний купорос), кобальту сульфат, натрію сульфат, нікелю сульфат, магнію сульфат (сіль Епсома), мангану сульфат, феруму сульфат (залізний купорос), цинку сульфат, хромокалієві галуни

Сульфіди: натрію гідросульфід

Сульфіти: натрію сульфіт

Тіосульфати: натрію тіосульфат

Фосфати: амонію гідрофосфат (діамонійфосфат),  калію дигідрофосфат (монокалій фосфат), калію пірофосфат, кальцію фосфат (гідроксиапатит), натрію гексаметафосфат, натрію ортофосфат, натрію триполіфосфат

Хлориди: амонію хлорид, барію хлорид, заліза хлорид, калію хлорид, кальцію хлорид, кобальту хлорид, натрію хлорид, нікелю хлорид, магнію хлорид, міді хлорид, цинку хлорид, олова хлорид

Хромати: калій двохромовокислий, натрій двохромовокислий

Органічні сполуки

Арени. Орто-ксилол

Галогенопохідні вуглеводнів. Хлороформ

Альдегіди. Формалін (формальдегід 37%)

Спирти. Етиловий спирт, ізопропиловий спирт, ментол (одноатомні). Пропіленгліколь (діол). Гліцерин (тріол). Сорбіт (шестиатомний)

Насичені монокарбонові кислоти. Мурашина кислота, оцтова кислота, стеаринова кислота

Ароматичні карбонові кислоти. Бензойна кислота

Ненасичені монокарбонові кислоти. Сорбінова кислота, олеїнова кислота

Дикарбонові кислоти. Щавлева кислота, бурштинова кислота, адипінова кислота, фумарова кислота (ненасичена)

Гідроксикислоти. Винна кислота, молочна кислота, яблучна кислота, лимонна кислота

Естери. Етилацетат

Вуглеводи. Глюкоза, фруктоза, лактоза

Високомолекулярні сполуки. Полімери. Камедь ксантану, камедь гуару, агар-агар, альгінат натрію, каніфоль, мальтодекстрин, параформ (параформальдегід), парафін, полісорбат 80, рідке скло натрієве

Спеціальні реактиви, барвники, індикатори
Аннатто, діамантовий зелений, жовта кров’яна сіль (калію гексаціаноферат), малахітовий зелений, метиленовий блакитний, диметигліоксим, дифенілкарбазон, фенолфталеїн, фуксин кислий, аскорбінова кислота, калій натрій виннокислий (тартрат), гідроксиламін хлорид, ЕДТА

Обладнання, прилади та посуд

• Ваги
• Банки для промивання
• Порцелянова ступка з товкачем
• Скляні мірні стакани 250 мл, 500 мл
• Пластикові мірні стакани 250 мл, 500 мл
• Циліндри 500 мл, 1 л
• Лійки лабораторні
• Мірні ложки 5 і 25 г
• Мензурки з ручкою 250, 500 мл, 1 л
• Спиртівки
• Піпетки скляні
• Пробірки ємністю 12 мл, 24 мл
• Штатив для пробірок
• Штатив Бунзена
• Магнітна мішалка
• Лакмусовий папір універсальний
• Захисні нітрилові рукавички
• Йоржики лабораторні
• Колби конічні б/ш, з/ш 500 мл ТС
• Колби круглодонні б/ш, з/ш 500 мл ТС
• Колби плоскодонні б/ш, з/ш 500 мл ТС
• Чашка Петрі

Загальна хімія. Неорганічна хімія. Приклади лабораторних робіт

Лабораторна робота № 1. Хімічні властивості оксидів, основ, амфотерних гідроксидів, кислот та солей
Умови проведення досліду
Дослід 1. Взаємодія простих речовин з киснем
1.1. Візьміть у щипці тоненьку магнієву стрічку і підпаліть її у полум'ї газового пальника. Отриманий оксид помістіть у фарфорову чашку з водою. Додайте кілька краплин розчину фенолфталеїну. Що спостерігаєте? Які висновки про хімічну природу магній оксиду можна зробити? Напишіть відповідні рівняння реакцій
1.2. Невелику кількість сірки помістіть у залізну ложку, підпаліть її у полум'ї газового пальника і внесіть у баночку з киснем. Порівняйте інтенсивність горіння сірки на повітрі та в кисні. Після завершення горіння додайте до баночки 5–8 мл води і добре збовтайте. Додайте лакмус. Спостерігайте зміну забарвлення. Які висновки про природу сульфур (IV) оксиду можна зробити? Напишіть відповідні рівняння реакцій

Дослід 2. Взаємодія металів з водою
У чашку налийте дистильованої води і внесіть маленький шматочок натрію. Після завершення взаємодії додайте 2–3 краплини розчину фенолфталеїну. Що спостерігаєте? Яка хімічна природа отриманого гідроксиду? Напишіть рівняння реакції

Дослід 3. Добування та властивості нерозчинних основ
У дві пробірки налийте 0,5 мл розчинів солей нікелю (нікель сульфат, нікель хлорид)та Феруму (ІІ) (залізний купорос). До кожного з них додайте розбавлений розчин натрій гідроксиду. Кожний осад розділіть на дві частини: до першої додайте розчин сульфатної кислоти, а до другої – надмірну кількість натрій гідроксиду. Які висновки про природу отриманих гідроксидів можна зробити? Напишіть відповідні рівняння реакцій

Дослід 4. Добування та властивості амфотерних гідроксидів
У дві пробірки налийте 0,5 мл розчинів солей цинку (цинк хлорид, цинк сульфат) та хрому (ІІІ). До кожного з них додайте кілька краплин розбавленого розчину натрій гідроксиду. Кожний осад розділіть на дві частини: до першої додайте розчин сульфатної кислоти, а до другої – надмірну кількість натрій гідроксиду. Які висновки про природу отриманих гідроксидів можна зробити? Напишіть відповідні рівняння реакцій

Дослід 5. Взаємодія між солями
До розчину плюмбум (ІІ) нітрату додайте рівний об'єм розчину калій йодиду. Що спостерігаєте? До отриманого осаду додайте 10 мл води і нагрійте в полум'ї газового пальника, а потім охолодіть. Спостерігайте за виділенням кристалічного плюмбум (ІІ) йодиду.

Дослід 6. Добування та властивості кислої солі кальцій гідроген карбонату
У пробірку із 3 мл розчину кальцій гідроксиду пропустіть із апарата Кіппа вуглекислий газ. Спостерігайте за утворенням осаду та подальшим його розчиненням. Одержаний розчин розділіть на дві частини. До першої додайте розчин кальцій гідроксиду, а другу прокип'ятіть. Що спостерігаєте? Напишіть відповідні рівняння реакцій

Дослід 7. Добування та властивості основної солі кобальту (ІІ)
У пробірку налийте 0,5 мл розчину солі кобальту (ІІ) (хлорид, сульфат кобальту) і додайте розбавлений розчин натрій гідроксиду. Отриманий синьо-фіолетовий осад розділіть на дві частини: до першої додайте розчин сульфатної кислоти, а до другої – надмірну кількість натрій гідроксиду. Поясніть спостереження та напишіть рівняння реакцій

Дослід 8. Добування комплексної солі тетраамінкупрум (ІІ) сульфату
До 2 мл розчину купрум (ІІ) сульфату додайте 3 мл 25 %-го розчину аміаку. Спостерігайте за утворенням синьо-фіолетової комплексної солі [Cu(NH3)4]SO4. Напишіть рівняння реакції

Лабораторна робота № 2. Приготування розчину H2SO4 та визначення його концентрації
Готувати розчини речовин точно заданої концентрації доводиться досить часто в лабораторній практиці, наприклад при дослідженні мінералів чи біологічних об'єктів.
Завдання роботи полягає у приготуванні 250 мл 0,1 н розчину H2SO4 із концентрованої H2SO4 (ω = 0,96; ρ = 1,84 г/см3).
Визначення концентрації H2SO4 ґрунтується на реакції: H2SO4+ 2 NaOH = Na2SO4 + 2 H2O, де розчин лугу відомої концентрації. Про закінчення реакції нейтралізації свідчить зміна забарвлення метилового оранжевого індикатора із жовтого в лужному середовищі на оранжеве в нейтральному.
Проведення досліду.

Спочатку розраховуємо, який об'єм концентрованої H2SO4 (ω = 0,96; ρ = 1,84 г/см3) треба взяти для приго-тування 250 мл 0,1 н розчину H2SO4.
Масу розчиненої речовини (H2SO4) у 250 мл 0,1 н розчину H2SO4 визначаємо за формулою
СN = m(H2SO4)/VE →  m(H2SO4) = CNVЕ.
m(H2SO4) = 0,1 моль-екв/л  ∙ 0,25 л  ∙ 49 г/моль-екв = 1,225 г (H2SO4).
Масу розчину концентрованої H2SO4 обраховуємо за формулою
ω = m(H2SO4) / m(р-ну) → m(р-ну)= m(H2SO4) /ω.
m(р-ну) = 1,1225 г/0,96 = 1,276 г.
Об'єм цього розчину за формулою V = m/ρ становить
V = 1,276 г/1,84 г/см3 = 0,69 см3.

1. У мірну колбу ємністю 250 мл налийте 20–30 мл дистильованої води і з мікробюретки дуже обережно додайте 0,69 мл концентро-ваної H2SO4. Потім у цю колбу із промивалки додайте ще ¾ об'єму дистильованої води та добре перемішайте розчин. Після цього долийте дистильованої води до мітки, закрийте колбу і ретельно перемішайте приготований розчин, щоб концентрація кислоти була однаковою в усій масі розчину. Приготований розчин кислоти має концентрацію приблизно 0,1 н. Точну концентрацію приготованого розчину визначте експериментально таким чином.

2. У бюретку ємністю 50 мл налийте через лійку 5–10 мл приготованого розчину кислоти, промийте ним бюретку та злийте розчин у склянку. Після цього наповніть бюретку приготованим розчином до рівня вищого від нульової позначки, лійку приберіть з отвору бюретки і поставте в отвір колби з кислотою. Доведіть рівень кислоти в бюретці до нульової позначки, стежте за тим, щоб носик бюретки був повністю заповнений розчином.

3. У маленьку конічну колбу (100 мл) налийте 80–90 мл розчину NaOH відомої концентрації та за допомогою піпетки на 25 мл відберіть рівно 25 мл цього розчину і перенесіть до великої конічної колби (250 мл) для титрування. До цього розчину додайте 20–50 мл дистильованої води та 1 краплину розчину індикатора метилового оранжевого. Розчин у колбі стане жовтого кольору. Під колбу з розчином лугу підкладіть білий аркуш паперу, щоб краще був помітний перехід забарвлення індикатора.

4. Розчин кислоти із бюретки додайте маленькими порціями до розчину лугу лівою рукою, постійно перемішуючи обережними круговими рухами правою рукою. Процес титрування (додавання кислоти) припиняють після зміни жовтого забарвлення на блідо-оранжеве від додавання однієї краплини кислоти. Визначте показання об'єму кислоти на шкалі бюретки з точністю до 0,05 мл та запишіть у лабораторний зошит у таблицю. Після титрування розчин вилийте, промийте колбу дистильованою водою.

5. У колбу знову відмірте 25 мл розчину кислоти, додайте індикатор, знову заповніть бюретку до нульової позначки і ще двічі повторіть весь процес титрування спочатку.
6. Результати титрування запишіть у таблицю:

7. Обрахуйте нормальність кислоти за формулою
V(к)CN (к) = V(л)CN(л) → CN(к) = V(л)CN(л) /V(к).
Обрахуйте середнє арифметичне та відносну похибку за форму-лою П = (CN(к.теор.) – CN(к.експ.сер.))100% / CN(к.теор.).

Лабораторна робота № 3. Гідроліз солей
Умови проведення досліду

Дослід 1. Реакція середовища розчинів солей
У чотири пробірки внесіть по 1 мл розчинів Na2CO3, AlCl3, CH3COONH4 та KCl. Визначте рН одержаних розчинів за допомогою універсального індикатора. Поясніть спостереження та напишіть рівняння хімічних реакцій у молекулярному та іонному вигляді

Дослід 2. Повний гідроліз солі
До 1 мл солі алюмінію додайте 1 мл натрій карбонату. Що спостерігаєте? Те саме повторіть із сіллю Феруму (ІІІ) замість солі алюмінію. Поясніть спостереження та напишіть рівняння хімічних реакцій у молекулярному та іонному вигляді

Дослід 3. Вплив температури на ступінь гідролізу
У дві пробірки налийте по 1 мл розчину амоній ацетату та внесіть по одній краплі фенолфталеїну. Потім одну пробірку нагрійте, а другу залиште для порівняння. Чи змінюється інтен-сивність забарвлення при нагріванні? У якому напрямку зміщується рівновага реакції гідролізу при нагріванні? Напишіть рівняння хімічних реакцій у молекулярному та іонному вигляді

Дослід 4. Вплив розведення на ступінь гідролізу
У пробірку налийте 0,5 мл стибій (ІІІ) хлориду та розведіть його водою до 1/2 об'єму пробірки. Про що свідчить поява білого осаду? У якому напрямку зміщується рівновага реакції гідролізу при розведенні? Напишіть рівняння відповідних хі-мічних реакцій у молекулярному та іонному вигляді

Дослід 5. Взаємозв'язок між силою слабкого електроліту, який утворює сіль, та ступенем гідролізу солі
У дві пробірки насипте по одному мікрошпателю натрій сульфіту та натрій карбонату і в кожну прилийте до половини об'є-му дистильованої води. Вміст пробірок перемішайте і додайте по одній краплі фенолфталеїну. Порівняйте інтенсивність забарвлення. Яка із солей гідролізує інтенсивніше? Чому? Зіставте значення констант дисоціації кислот Н2СO3 та Н2SO3. Напишіть рівняння відповідних хімічних реакцій у молекулярному та іонному вигляді

Дослід 6. Взаємозв'язок між силою слабких електролітів, якими утворена сіль, та реакцією середовища
У пробірку насипте мікрошпатель амоній карбонату та розведіть його водою до 1/2 об'єму пробірки. Визначте рН одержаного розчину за допомогою універсального індикатора. Зіставте значення констант дисоціації кислоти Н2СO3 та основи NH3⋅H2O. За катіоном чи аніоном сіль гідролізує більшою мірою? Напишіть рівняння відповідної хімічної реакції у молекулярному та іонному вигляді

Дослід 3. Відновні властивості сполук Феруму (ІІ)
До 1 мл розчину ферум (ІІ) хлориду додайте кілька краплин розбавленого розчину натрій гідроксиду та 1 мл 3 %-го розчину гідроген пероксиду. Спостерігайте за випадінням осаду та зміною його забарвлення. Напишіть рівняння реакцій.

Дослід 4. Окисні властивості калій перманганату
У три пробірки додайте по 0,5 мл розчину калій перманганату. У першу додайте 2 мл розчину розбавленої сульфатної кислоти, у другу – 2 мл розчину розбавленого натрій гідроксиду, у третю – 2 мл дистильованої води. До кожної із трьох пробірок додайте 1 мл розчину натрій сульфіту. Чи однакові продукти відновлення калій перманганату? Напишіть ваші спостереження та відповідні рівняння реакцій.

Дослід 5. Окисні властивості калій двохромовокислого
У пробірку внесіть 0,5 мл розчину калій біхромату, додайте 1 мл розчину розбавленої сульфатної кислоти та розчин калій йодиду. Спостерігайте за зміною забарвлення. Напишіть відповідні рівняння реакцій

Дослід 6. Розкладання амоній двохромовокислого
У фарфорову чашку помістіть кілька мікрошпателів амоній біхромату, піднесіть підпалену скіпку до початку розкладання. Спостерігайте за виділенням газу з іскрами та зміною забарвлення і об'єму реакційної суміші.

Додаткові досліди

Одержання та властивості магній гідроксиду
Налити у пробірку 0,5 – 1 мл розчину солі Магнію (магнію сульфату, магнію нітрату), долити стільки ж розчину натрій гідроксиду  і перемішати.

Властивості кальцій оксиду
У пробірку внести на кінчику шпателя порошку кальцій оксиду, долити близько 5 мл дистильованої води і перемішати. Додати 1 – 2 краплі розчину фенолфталеїну.

Якісна реакція на іони кальцію
У пробірку налити  розчину солі Кальцію додати стільки ж розчину натрій карбонату (Na2CO3) і перемішати.

Одержання та властивості ферум (ІІІ) гідроксиду
У пробірку налити близько 1 мл розчину будь-якої солі феруму (ІІІ) (FeСl3) і долити такий же об’єм розчину лугу (NaОН). Одержаний осад розділити на 2 частини: до однієї додати розчин ортофосфорної кислоти, до іншої – надлишок лугу  (NaОН або КОН).

Якісна реакція на іони заліза
До 1 мл розчину ферум (ІІІ) хлориду, у другій пробірці -  ферум (ІІ) сульфату пробірці прилити по 5 крапель розчину калій гексаціаноферату (ІІ) (К4[Fe(CN)6]).

Одержання алюміній гідроксиду та дослідження його властивостей
До розчину сульфату алюмінію в пробірці долити розчин натрій гідроксиду до утворення осаду. Розділити осад на дві пробірки і дослідити його взаємодію з розчином ортофосфорної кислоти і розчином калію чи натрію гідроксиду.

Одержання аміаку та його властивості
У порцелянову ступку помістити приблизно в рівних масах кристалічні амоній хлорид і кальцій гідроксид  і товкачем суміш добре розтерти. Одержану суміш висипати у пробірку і закрити пробкою з газовідвідною трубкою. Закріпити у штативі під нахилом в бік пробки, щоб вода, яка виділятиметься не стікала на нагріті частини пробірки. Нагрівають суміш і збирають аміак у пробірку. Універсальний індикаторний папір змочують водою і вносять в газ, який виділяється з газовідвідної трубки. Роблять висновки про продукт утворений в ході реакції.

Якісна реакція на амоній
У пробірку налити 1 мл  розчину амоній хлориду, долити 1 – 2 мл  розчину натрій гідроксиду і підігріти. До отвору пробірки піднести,  не торкаючись її стінок, змочений водою індикаторний папірець.

Якісна реакція на сульфіти
До 0,5 мл розчину солі сульфітної кислоти (Na2SO3) долити рівний об´єм розчину барій хлориду.

Якісна реакція на сульфати
В одну пробірку налити 0,5 мл розчину натрій сульфату. Долити по 2 – 3 краплі розчину барій хлориду.

Органічна хімія

Лабораторна робота № 1 Алкани, алкени, алкіни

Дослід 1. Одержання метану і вивчення його властивостей

В суху пробірку на третину об’єму насипають добре розтерту в ступці суміш, що складається з однієї частини безводного натрій ацетату та двох частин прожареного натронного вапна (NaOH + CaO). Пробірку закривають корком з газовідвідною трубкою і закріплюють у штативі. В одну пробірку наливають 2–3 мл розчину калій перманганату і підкисляють 1–2 краплями концентрованої сульфатної кислоти, в іншу пробірку – 2 мл бромної води. Суміш нагрівають на полум’ї. Перевіряють здатність газу, який виділяється, до окиснення та приєднання брому. Для цього газовідвідну трубку послідовно занурюють у пробірки, що містять розчини калій перманганату і бромної води. Пропускання газу проводять протягом 20–30 с. Після цього газовідвідну трубку перевертають догори і підпалюють газ біля кінця газовідвідної трубки. Після охолодження пробірки до вмісту додають декілька крапель концентрованої хлоридної кислоти.

Дослід 2. Галогенування насичених вуглеводнів

У суху пробірку наливають п’ять крапель гексану і додають 1–2 краплі розчину брому в тетрахлорометані. Вміст пробірки струшують протягом 1 хв. Якщо змін не відбувається, то обережно нагрівають пробірку до зникнення забарвлення (дослід проводять у витяжній шафі!). Після цього до отвору пробірки підносять скляну паличку, змочену концентрованим розчином амоніаку, або вологий синій лакмусовий папірець. Відзначте зміни, що відбуваються. 

Дослід 3. Одержання етилену та вивчення його властивостей

В суху пробірку поміщають 5–6 мл суміші етилового спирту та концентрованої сульфатної кислоти і вносять “кипілку” для забезпечення рівномірного кипіння. Пробірку закривають корком з газовідвідною трубкою і закріплюють похило у лапці штатива. Суміш у пробірці обережно нагрівають, слідкуючи, щоб рідину не виштовхнуло з пробірки. В одну пробірку наливають 5–6 крапель 0,1 н. розчину калій перманганату, а в другу – стільки ж бромної води. Газовідвідну трубку по черзі занурюють у кожну з пробірок і пропускають газ, що виділяється, через розчини у пробірках. Етилен, що виділяється, підпалюють біля кінця газовідвідної трубки. Записують спостереження.

Дослід 4. Одержання ацетилену та вивчення його властивостей

У пробірку поміщають декілька шматочків кальцій карбіду. Наливають 1 – 2 мл води і швидко закривають пробірку корком з газовідвідною трубкою. Відразу спостерігається виділення газу ацетилену, який має специфічний запах. Ацетилен за допомогою газовідвідної трубки послідовно пропускають через підготовлені розчини калій перманганату, бромну воду, амоніачного розчину купрум (I) хлориду та амоніачного розчину аргентум (I) гідроксиду. Для приготування останнього в пробірку вносять 2 краплі розчину аргентум нітрату і декілька крапель концентрованого розчину амоніаку (до зникнення осаду аргентум (I) оксиду, що спочатку утворюється). Так само, як і в попередніх дослідах, вивчають горіння ацетилену на повітрі. Після проведення досліду отримані ацетиленіди потрібно негайно знищити. Для цього їх поміщають у стаканчик з водою і додають концентровану хлоридну (або сульфатну) кислоту, об’єм якої становить 1/4 частину від об’єму води.

Дослід 5. Відношення рідких алканів до окисників

До 1 мл рідкого алкану додають 0,5 мл розчини калій перманганату. Вміст пробірки струшують протягом хвилини, якщо потрібно нагрівають на водяній бані.

Лабораторна робота № 2 Вивчення властивостей ароматичних вуглеводнів

Дослід 1. Одержання бензену з натрій бензоату

У суху пробірку поміщають 1 г натрій бензоату і 4 г натронного вапна. Суміш ретельно перемішують, закривають корком з газовідвідною трубкою і нагрівають на полум’ї пальника. Кінець газовідвідної трубки занурюють у пробірку з холодною водою. Утворений бензен можна виявити за характерним запахом. Одержаний бензен розділяють на три пробірки. В першу додають 1 мл води, в другу – 1 мл етанолу, в третю – 1 мл діетилового етеру. Струшують вміст пробірок, спостерігають розчинність в данних розчинниках. 

Дослід 2. Окиснення бензену та його гомологів

В одну пробірку наливають 0,5 мл бензену, а в іншу таку ж кількість толуенк і додають по 1 мл розчину калій перманганату, підкисленого краплею розчину сульфатної кислоти. Вміст пробірки струшують протягом 1–2 хвилин. Якщо забарвлення розчину не змінюється, то нагрівають вміст обох пробірок на водяній бані.

Дослід 3. Взаємодія бензену з бромом

В одну пробірку наливають по 1 мл бензену та бромної води і струшують. У другу пробірку поміщають 1 мл бензену, 1 мл розчину брому в тетрахлорметані і 0,5 г залізних стружок. Вміст пробірки нагрівають на водяній бані та спостерігають виділення газу. До отвору пробірки підносять смужку вологого синього лакмусового папірця.

Дослід 4. Сульфування ароматичних сполук

У дві пробірки поміщають по 3 краплі бензену і толуену, в третю – декілька кристаликів нафталену. У кожну пробірку наливають по 4–5 крапель концентрованої сульфатної кислоти і нагрівають на киплячій водяній бані при постійному струшуванні. Нафтален частково сублімується і кристалізуються на стінках пробірки вище рівня рідини, його необхідно повторно розплавити, прогріваючи всю пробірку. Для кожного вуглеводню відзначають час, необхідний для отримання однорідного розчину. Після цього пробірки охолоджують у холодній воді і додають по 0,5 мл води. Якщо сульфування пройшло повністю, утворюється прозорий розчин, оскільки сульфокислоти добре розчинні у воді.

Дослід 5. Нітрування бензену і толуену

У плоскодонній колбі (або стакані) обережно при охолодженні льодом змішують 2 мл концентрованої нітратної кислоти з 3 мл концентрованої сульфатної кислоти (дослід проводять у витяжній шафі!). Охолоджену суміш ділять на дві пробірки і поступово  по краплях додають по 1,5 мл в одну бензен, в іншу – толуен, постійно струшуючи. При цьому спостерігають, щоб температура реакційної суміші не перевищувала 50–60°С. Після додавання арену суміш струшують 3–5 хвилин і виливають в стаканчик, що містить 20 мл води. Нітросполуки осідають у вигляді важких маслянистих крапель і мають характерний запах. Нітросполуки отруйні, тому після досліду їх необхідно злити в спеціальні склянки.

Дослід 6. Нітрування нафталену

У пробірку з 0,3 г нафталену додають 2 мл концентрованої нітратної кислоти. Суміш розмішують скляною паличкою і нагрівають 5 хвилин на киплячій водяній бані. Далі гарячий розчин виливають в стакан з холодною водою. При охолодженні нітронафтален кристалізується.

Лабораторна робота № 2 Спирти

Дослід 1. Розчинність спиртів у воді і їх кислотний характер

У суху пробірку наливають 1 мл етанолу. По краплях додають до спирту 1 мл води. Розчин етанолу розділяють на дві пробірки і додають в першу– 1–2 краплі розчину лакмусу, в другу – стільки ж розчину фенолфталеїну. Дослід повторюють з ізопропиловим спиртом.

Дослід 2. Отримання діетилового етеру

У суху пробірку вносять по 0,5 мл етанолу і концентрованої сульфатної кислоти. Суміш обережно підігрівають до утворення бурого розчину. До гарячої суміші дуже обережно доливають 0,5 мл етилового спирту. 

Дослід 3. Утворення естеру

У пробірку наливають по 0,5 мл етилового і концентрованої оцтової кислоти, потім додають 2 краплі концентрованої сульфатної кислоти. Суміш обережно підігрівають і виливають в стакан з водою. 

Дослід 4. Окиснення етанолу купрум (II) оксидом

У полум'ї спиртівки добре прожарюють мідний дріт, що має на кінці петлю. Потім опускають її в пробірку з 1 мл етанолу. Цю операцію повторюють декілька разів до зміни запаху реакційної суміші. До охолодженого розчину додають декілька крапель фуксинсірчистої кислоти. 

Дослід 5. Окиснення етилового спирту сильними окисниками

У пробірку наливають 2–3 краплі розчину сульфатної кислоти, 0,5 мл розчину калій перманганату (або калій біхромату) і стільки ж етилового спирту. Вміст пробірок обережно нагрівають в полум'ї спиртівки до зміни забарвлення. 

Дослід 6. Утворення йодоформу із спирту

У пробірці змішують 0,5 мл етанолу, 3–4 краплі розчину йоду в калій йодиді і стільки ж розчину лугу. Суміш трохи підігрівають, з'являється біла суспензія із стійким характерним запахом йодоформу. Якщо суспензія зникає, додають до ще теплого розчину 2–3 краплі розчину йоду. Через декілька хвилин при охолодженні випадають кристали. Аналогічно проводять реакцію з пропан-1-олом.

Дослід 7. Взаємодія багатоатомних спиртів з купрум (II) гідроксидом

У дві пробірки поміщають по 1 мл розчину купрум (II) сульфату і по 1 мл розчину натрій гідроксиду. У першу пробірку додають 0,5 мл етанолу, в другу – стільки ж гліцеролу і струшують. Нагрівають вміст пробірок.

Лабораторна робота № 3 Карбонільні сполуки

Дослід 1. Реакція з фуксинсірчистою кислотою

У п'ять пробірок поміщають по 0,5 мл свіжоприготованого безбарвного розчину фуксинсірчистої кислоти і додають по 2 краплі в одну – розчину формальдегіду, в другу – бензальдегіду, в третю – ацетону, в четверту – циклогексанону, в п'яту – діетилкетону. Струшують. Через декілька хвилин з'являється забарвлення.

Дослід 2. Реакція альдегідів і кетону з амоніачним розчином аргентум (I) гідроксиду

У три чисті знежирені пробірки вносять по 2 краплі розчину аргентум нітрату і по 3–4 краплі концентрованого розчину амоніаку (до повного розчинення осаду оксиду срібла (I)). Після цього додають по 2 краплі в першу пробірку – розчину формальдегіду, в другу – бензальдегіду, в третю – ацетону. Вміст пробірок обережно нагрівають на полум'ї пальника. Увага! Розчини після реакції здати лаборанту і промити пробірки. 

Дослід 3. Окиснення альдегідів купрум (II) гідроксидом

У дві пробірки поміщають по 0,5 мл розчин натрій гідроксиду, додають по 0,5 мл води і 2–3 краплі розчину купрум (II) сульфату. У першу пробірку доливають 2 краплі розчину формальдегіду, в другу – 2 краплі бензальдегіду. Верхню частину пробірок нагрівають в полум'ї пальника і спостерігають зміну забарвлення розчину в процесі нагрівання. 

Дослід 4. Одержання і гідроліз уротропіну

У пробірку поміщають краплю розчину фенолфталеїну і по 0,5 мл розчину формальдегіду і розчину амоніаку. Додають ще декілька крапель розчину амоніаку до утворення незникаючого малинового забарвлення (надлишок амоніаку). Декілька крапель розчину переносять на предметне скло і обережно випарюють над полум'ям пальника до появи кристалів уротропіну (гексаметилентетраміну). Розчин уротропіну ділять на дві пробірки. У одну пробірку додають при струшуванні 1–2 краплі розчину натрій гідроксиду, в другу – краплю хлоридної кислоти (при кип'ятінні). Продукти гідролізу можна визначити по запаху або реакцією з фуксинсірчистою кислотою. 

Дослід 5. Реакція бензальдегіду і ацетону з натрій гідросульфітом

У дві пробірки наливають по 0,5 мл насиченого розчину натрій гідросульфіту. У першу додають 3 краплі бензальдегіду, в другу – 3 краплі ацетону. Суміші в пробірках енергійно струшують і спостерігають випадання кристалів відповідних речовин. До одержаних кристалів додають розведений розчин хлоридної (або сульфатної) кислоти.

Дослід 6. Реакція з  гідрохлоридом гідроксиламіну

У дві пробірки поміщають по 2 краплі відповідно ацетальдегіду і ацетону і додають 1 мл розчину гідрохлорид гідроксиламіну. Суміші нагрівають на водяній бані і додають в кожну пробірку по 1 краплі метилового оранжевого. 

Дослід 7. Йодоформна реакція кетону

У дві пробірки наливають по 3 краплі розчину йоду в калій йодиді і по 0,5 мл розчину натрій гідроксиду. До знебарвлених розчинів додають в одну – 2 краплі розчину ацетону, в іншу – 2 краплі етаналю.

Лабораторна робота № 4 Карбонові кислоти і їх функціональні похідні

Дослід 1. Кислотні властивості карбонових кислот

У три пробірки наливають по 0,5 мл водних розчинів карбонових кислот: форміатної (мурашиної), ацетатної (оцтової), оксалатної (щавлевої). У першу пробірку додають краплю метилового оранжевого, в другу – краплю лакмусу, в третю – краплю фенолфталеїну. У пробірку поміщають декілька кристалів бензойної кислоти і додають 0,5 мл розчину натрій гідроксиду. Вміст пробірки струшують до розчинення кристалів. До одержаного розчину додають краплями розчин хлоридної кислоти до випадання осаду. 

Дослід 2. Вивчення відношення карбонових кислот до окисника

У пробірку поміщають небагато форміатної кислоти, додають дві краплі розчину калій перманганату і 2–3 краплі розчину сульфатної кислоти. Вміст пробірки обережно нагрівають і досліджують газ, що виділяється вапняною (або баритовою) водою. Аналогічні досліди проводять з ацетатною і оксалатною кислотами.

Дослід 3. Одержання естерів карбонових кислот

У суху пробірку поміщають небагато порошку безводного натрій ацетату (висота шару 1–2 мм), 3 краплі етилового спирту і 2 краплі концентрованої сульфатної кислоти. Обережно нагрівають вміст пробірки. Для кращої ідентифікації запаху естеру вміст пробірки виливають у стакан з водою, при цьому домішки розчиняються. Одержаний естер розміщується на поверхні води, утворюючи шар прозорої рідини з приємним запахом. В сухій пробірці змішують декілька кристаликів бензойної кислоти, 4 краплі етилового спирту і 2 краплі концентрованої сульфатної кислоти. Суміш обережно нагрівають до кипіння. Одержану безбарвну рідину виливають у стаканчик з водою. Частина бензойної кислоти, що не вступила в реакцію, випадає в осад.

Дослід 4. Якісна реакція на естери

В пробірці нагрівають 2-3 краплі етилацетату з 2-ма краплями насиченого розчину гідрохлорид гідроксиламіну в метиловому спирті і залишають стояти на 1 хвилину. Тоді додають 1 краплю насиченого спиртового розчину калій гідроксиду і обережно нагрівають до початку кипіння. Після охолодження суміш підкислюють 3-5 краплями 1 моль/л хлоридної кислоти і додають 1 краплю 3%-ного розчину ферум (III) хлориду. Аналогічно проводять дослід з ізоамілацетатом.

Дослід 5. Гідроліз жирів у водно-спиртовому розчині

У пробірку поміщають небагато твердого жиру і 3 мл спиртового розчину натрій гідроксиду. Суміш перемішують скляною паличкою, поміщають в киплячу водяну баню і нагрівають протягом 4–5 хвилин до утворення однорідної маси. Реакцію можна вважати закінченою, якщо взята скляною паличкою крапля реакційної маси повністю розчиниться в 4–5 мл води (на поверхні не утворюються крапельки жиру) з утворенням  піни при струшуванні. Після цього до одержаної густої рідини додають 3–4 мл насиченого розчину  натрій хлориду. Після розшарування рідини суміш охолоджують і відділяють шматочок мила, який затвердів. Його використовують для наступних дослідів.

Дослід 6. Взаємодія рослинного масла з водним розчином калій перманганату (реакція Вагнера)

В пробірку наливають 2-3 краплі соняшникової олії, 1 мл 1%-го розчину натрій карбонату і 1 мл 1%-го розчину калій перманганату. Суміш енергійно струшують. .

Дослід 7. Виділення вільних жирних кислот з мила і вивчення їх властивостей

У пробірці змішують 0,5 мл насиченого розчину мила з 2 краплями розчину сульфатної кислоти і одержану суміш нагрівають на полум'ї пальника. До отриманої суміші додають 2–3 краплі бромної води і вміст пробірки струшують.