Окситетрацикліку гідрохлорид. Лікування медоносних бджіл від американського та європейського гнильцю

Окситетрациклін гідрохлорид (C22H25ClN2O9, (4S,4aR,5S,5aR,6S,12aS)-4-(Диметиламіно)-3,5,6,10,12,12а-гексагідрокси-6-метил-1,11-діоксо-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідротетрацен-2-карбоксаміду гідрохлорид) — антибіотик широкого спектру протимікробної дії, активного до більшості грампозитивних та грамнегативних бактерій (Staphylococcus spp., Streptococcus spp., Pasteurella spp., Salmonella spp. тощо), а також рикетсій (Rickettsia spp.), деяких видів хламідій (Chlamydia spp.) та мікоплазм (Mycoplasma spp.), неактивний щодо Pseudomonas auruginosa.

Субстанція продукується певними штамами Streptomyces rimosus або одержується будь-якими іншими способами.

Кристалічний порошок жовтого кольору. Гігроскопічний. Легкорозчинний у воді, помірно розчинний у 96 % спирті. Розчини субстанції у воді каламутніють через утворення осаду окситетрацикліну.

Окситетрацикліну гідрохлорид у бджільництві

Американський гнилець

Американський гнилець (бранденбурзький гнилець, злоякісний гнилець) – інфекційна хвороба бджолиного розплоду, що викликається стійкою спороутворюючою бацилою – Paenibacilluslarvaesub. larvae (Bacilluslarvae White). Хвороба вражає личинок у віці 5-6 днів, перед закриттям розплоду, а загибель розплоду відмічається у 7-8-денному віці, інколи пізніше. Інкубаційний період продовжується 3-6 днів, хворі личинки втрачають сегментацію тіла, стають сірувато-білими і після печатки гинуть. Захворювання проявляється влітку, рідше навесні. Воскові кришечки над загиблими личинками западають і мають отвір. Загиблі личинки перетлівають, при цьому перетворюються в клейку гнильну масу молочнокавового кольору з запахом розвареного столярного клею, що є характерною ознакою цієї хвороби. Трупи личинок висихають і перетворюються в темно-коричневі лусочки, які прилипають до бокових стінок комірок і не піддаються очищенню бджолами. Розплідмає строкатий вигляд.

Європейський гнилець

Клінічні ознаки європейського гнильцю проявляються у вигляді зміни положення тіла личинки у комірці, втратою блиску та пружності, зміною кольору до жовтого. Через дві доби після зараження личинка, як правило гине. Загинувши личинка набуває коричневого кольору, висихає і перетворюється у скоринку, яка на відміну від американського гнильцю, легко відділяється від стінки комірки пінцетом, не порушуючи її цілісність. При огляді стільників з розплодом, що уражені європейським гнильцем, впадає в очі картина строкатого розплоду.

Для лікування бджолиних сімей, уражених американським або європейським гнильцем, застосовують окситетрациклін, на основі якого готують лікувальні підгодівлі й дають їх бджолам двічі: навесні або на початку літа й за 2-4 тижні до головного медозбору.

Приготування лікувальної підгодівлі

25 г окситетрацикліну гідрохлориду і 3,5 кг цукрової пудри змішати до однорідності. Цієї суміші вистачить для лікування 90 весняних чи 45 зимових сімей.

Спосіб застосування та дози

• весняні та малі сім’ї – 14 г суміші окситетрацикліну з цукровою пудрою на бджолосім’ю тричі, з інтервалами у 4-5 днів, загалом 42 г
• зимові та великі сім’ї – 28 суміші окситетрацикліну з цукровою пудрою на бджолосім’ю тричі з інтервалами у 4-5 днів, загалом 84 г

Суміш обережно розсипати по верхній планці рамки у передній або задній частині вулика. Не можна вміщувати препарат на центральній рамці, бо він може впасти між рамки у незапечатані стільники.

Лікування окситетрацикліном навесні чи восени повинно проводитися поза межами медозбору, після відкачування меду та завершитися щонайменше за 4 тижні перед початком масового медозбору.

Окситетрациклін не забезпечує стовідсоткового лікування американської та європейської гнильці, бо бактеріальні спори, що є збудниками цих захворювань можуть залишитися у роях чи вуликах навіть після обробки. Саме тому рекомендують вулики з слідами захворювання продезінфікувати, підмор, рамки та інше сміття спалити. Також потрібно переселити бджоли у незаражені вулики. Перед обробкою окситетрацикліном гідрохлоридом треба відсадити бджолину матку.

Дезінфекція

На пасіці, де було виявлено гнилець треба провести ефективну дезінфекцію. Вулики, рамки, стелини, прилітні дошки та інший інвертар обпалюють до легкого побуріння або проводять хімічну дезінфекцію одним з описаних нижче способів:

• розчин, що містить 10 % перекису водню і 3 % мурашиної або оцтової кислоти, використовують з розрахунку 1 л на 1 м2 (12-рамковий вулик) тричі  з інтервалом в 1 годину. Через 1 годину після третьої обробки вулики можна використовувати
• розчин, що містить 5 % формальдегіду і 5 % натрію гідроксиду. Обробку проводять двічі з інтервалом в 1 годину з розрахунку 500 мл робочого розчину на 1 м2 поверхні

Окситетрациклін гідрохлорид для лікування худоби

Показання:

• профілактика та лікування різних респіраторних інфекцій, харчових та урогенітальних інфекцій, таких як: мікоплазмоз, хронічні респіраторні інфекції, нежить, колібактеріоз, омфаліт та інфекція жовткового мішка, ентерит, сальмонельоз, пастерельоз, некротичний ентерит, клостридіальні інфекції, Стафілокок, Стрептокок, Корині, Шестимінімат, Спірохета, Лістерія, Лептоспіра, Вібріо, діарея
• умови стресу, викликані вакцинацією, дебакуванням, транспортуванням, повторним відвідуванням, змінами корму та погодою

Дозування

Лікування:

• Птахи: 1,25 г на 10 л води
• Вівці, кози, ВРХ: 300 мг на 20 кг маси тіла щоденно з водою
• На 1 кг корму: 1 г
• Лікування проводять 3-5 днів.

Профілактика: половина дози протягом 3-5 днів

Тривалість виведення препарату:

• для вживання м'яса - 14 днів
• для вживання яєць - 4 дні

Примітки:
Під час лікування не давати худобі воду з мінеральними солями.

Ідентифікація

Тонкошарова хроматографія

Випробовуваний розчин. 5 мг субстанції розчиняють у метанолі і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Розчин порівняння (а). 5 мг фармакопейного стандартного зразку окситетрацикліну гідрохлориду розчиняють у метанолі і доводять об’єм розчину тим самим розчинником до 10 мл.

Розчин порівняння (b). 5 мг фармакопейного стандартного зразку окситетрацикліну гідрохлориду, 5 мг фармакопейного стандартного зразку тетрацикліну гідрохлориду і 5 мг фармакопейного стандартного зразку міноцикліну гідрохлориду розчиняють у метанолі і доводять об’єм розчину там самим розчинником до 10 мл.

Пластинка: ТШХ пластинка із шаром силікагелю октадецилсилільного F254P.

Рухома фаза: ацетонітрил – метанол – розчин 63 г/л кислоти щавлевої, рН якого попередньо доводять до 2 розчином аміаку концентрованим, (20:20:60).

Об’єм проби, що наноситься: 1 мкл (0,5 мкг) випробовуваного розчину, 1 мкл (0,5 мкг) розчину порівняння (а), 1 мкл (0,5 мкг окситетрацикліну гідрохлориду, 0,5 мкг тетрацикліну гідрохлориду, 0,5 мкг міноцикліну гідрохлориду) розчину порівняння (b).

Відстань, яку має пройти рухома фаза: ¾ довжини пластинки.

Висушування: на повітрі.

Виявлення: в УФ-світлі за довжини хвилі 254 нм.

Придатність хроматографічної системи: на хроматограмі розчину порівняння (b) мають виявлятися три чітко розділені плями.

Результати: на хроматограмі випробуваного розчину має виявлятися основна пляма на рівні основної плями на хроматограмі розчину порівняння (а), відповідна їй за розміром.

До близько 2 мг субстанції додають 5 мл кислоти сірчаної. З’являється інтенсивне червоне забарвлення, що переходить у жовте при додаванні 2,5 мл води.

Випробування на чистоту

рН - від 2,3 до 2,9
0,1 г субстанції розчиняють у 10 мл води, вільної від карбону діоксиду.

Питоме оптичне обертання – від -188° до -200°, у перерахунку на безводну речовину.
0,25 г субстанції розчиняють у 0,1 М розчині кислоти хлоридної та доводять об’єм розчину тією самою кислотою до 25 мл.

Оптична густина – від 270 до 290 за довжини хвилі 353 нм, у перерахунку на безводну речовину.
20 мг субстанції розчиняють у буферному розчині рН 2,0 і доводять об’єм розчину тим самим буферним розчином до 100 мл. 10 мл одержаного розчину доводять буферним розчином рН 2,0 до об’єму 100 мл.

Світлопоглинальні домішки

Визначення проводять не пізніше, ніж через 1 годину після приготування розчинів. 20 мг субстанції розчиняють у суміші 1 М розчин кислоти хлоридної – метанол (1:99) і доводять об’єм розчину тією самою сумішшю розчиників до 10 мл. Оптична густина одержаного розчину, виміряна за довжини хвилі 420 нм, має бути не більше 0,50, у перерахунку на безводну речовину.

0,1 г субстанції розчиняють у суміші 1 М розчин кислоти хлоридної – метанол (1:99) і доводять об’єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 10 мл. Оптична густина одержаного розчину, виміряна за довжини хвилі 490 нм, має бути не більше 0,20, у перерахунку на безводну речовину.

0,1 г субстанції розчиняють у суміші 1 М розчин кислоти хлоридної – метанол (1:99) і доводять об’єм розчину тією самою сумішшю розчинників до 10 мл. Оптична густина одержаного розчину, виміряна за довжини хвилі 490 нм, має бути не більше 0,20, у перерахунку на безводну речовину.

Супровідні домішки. Рідинна хроматографія

Розчини готують безпосередньо перед використанням.

Випробовуваний розчин. 20 мг субстанції розчиняють у 0,01 М розчині кислоти хлоридної і доводять об’єм розчину тією самою кислотою до 25 мл.

Розчин порівняння (а). 20 мг фармакопейного стандартного зразку окситетрацикліну розчиняють у 0,01 М розчині кислоти хлористоводневої та доводять об’єм розчину тією самою кислотою до 25 мл.

Розчин порівняння (b). 20 мг фармакопейного стандартного зразку 4-епіокситетрацикліну розчиняють у 0,01 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять об’єм розчину тією самою кислотою до 25 мл.

Розчин порівняння (c). 20 мг фармакопейного стандартного зразку тетрацикліну гідрохлориду розчиняють у 0,01 М розчині кислоти хлористоводневої і доводять об’єм розчину тією самою кислотою до 25 мл.

Розчин порівняння (d). 8 мг α-апо-окситетрацикліну розчиняють у 5 мл 0,01 М розчину натрію гідроксиду та доводять об’єм розчину 0,01 М розчином кислоти хлористоводневої до 100 мл.

Розчин порівняння (е). 8 мг фармакопейного стандартного зразку β-апо-окситетрацикліну розчиняють у 5 мл 0,01 М розчину натрію гідроксиду та доводять об’єм розчину 0,01 М розчином кислоти хлористоводневої до 100 мл.

Розчин порівняння (f). Змішують 1,5 мл розчину порівняння (а), 1 мл розчину порівняння (b), 3 мл розчину порівняння (d) та 3 мл розчину порівняння (е) і доводять об’єм розчину 0,01 М розчином кислоти хлористоводневої до 25 мл.

Розчин порівняння (g). Змішують 1 мл розчину порівняння (b), 4 мл розчину порівняння (c) та 40 мл розчину порівняння (e) і доводять об’єм розчину 0,01 М розчином кислоти хлористоводневої до 200 мл.

Колонка:

• розмір: 0,25 м х 4,6 мм
• нерухома фаза: сополімер стирол-дивінілбензолу (8 мкм)
• температура: 60 °С

Рухома фаза: зважують 30 г (для рухомої фази А) та 100 г (для рухомої фази В) 2-метил-2-пропанолу і за допомогою 200 мл води переносять у мірні колби місткістю 1000 мл; у кожну колбу додають 60 мл 0,33 М фосфатного буферного розчину рН 7,5, 50 мл розчину 10 г/л тетрабутиламонію гідросульфату, рН якого попередньо доводять до 7,5 розчином натрію гідроксиду розведеним і 10 мл розчину 0,4 г/л натрію едетату, рН якого попередньо доводять до 7,5 розчином натрію гідроксиду розведеним. Кожний одержаний розчин доводять водою до об’єму 1000 мл.

Швидкість рухомої фази: 1 мл/хв

Детектування: спектрофотометрично за довжини хвилі 254 нм.

Об’єм проби, що вводиться: 20 мкл; вводять випробовуваний розчин, розчини порівняння (f) і (g).

Придатність хроматографічної системи: розчин порівняння (f):

• коефіцієнт розділення: не менше 4,0 для піків домішки А (перший пік) і окситетрацикліну (другий пік), не менше 5,0 для піків окситетрацикліну та домішки В (третій пік), не менше 3,5 для піків домішки D (четвертий пік) і домішки F (п’ятий пік); якщо необхідно, коригують співвідношення рухомих фаз А:В та/або регулюють час градієнтного елюювання.
• коефіцієнт симетрії: не більше 1,25 для піка окситетрацикліну.

Нормування:

• домішка А: площа піка не має перевищувати площу відповідного піка на хроматограмі розчину порівняння (g) (0,5 %)
• домішка В: площа піка не має перевищувати площу відповідного піка на хроматограмі розчину порівняння (g) (2,0 %)
• домішка С (елююється на «хвості» основного піка): площа піка не має перевищувати чотири площі піка домішки А на хроматограмі розчину порівняння (g) (2,0 %)
• сума домішок D, E та F (елююється між двома останніми піками): сума площ піків не має перевищувати площу піка домішки Е на хроматограмі розчину порівняння (g) (2,0 %)
• не враховують: піки, площа яких становить менше 0,02 площі піка окситетрацикліну на хроматограмі розчину порівняння (f) (0,1 %).

Важкі метали – не більше 0,005 % (50 ppm = 50 мг/кг)
0,5 г субстанції мають витримувати випробування на важкі метали. Еталон готують із використанням 2,5 мл еталонного розчину свинцю (10 ppm Pb).

Вода – не більше 0,5 %. Визначення проводять з 1,0 г субстанції.

Бактеріальні ендотоксини – менше 0,4 МО/мг, якщо субстанція призначена для виробництва лікарських засобів для парентерального застосування без подальшої процедури видалення бактеріальних ендотоксинів.

Кількісне визначення

Рідинна хроматографія як описано у випробуванні «Супровідні домішки» із такими змінами.

Проби, що вводяться: випробовуваний розчин і розчин порівняння (а).
Вміст C22H25CLN2O9 обчислюють у відсотках.
1 мг окситетрацикліну відповідає 1,079 мг окситетрацикліну гідрохлориду.

Домішки

A. R1 = NH2, R2 = N(CH3)2, R3 = H : (4R, 4aR, 5S, 5aR, 6S, 12aS)-4-(диметиламіно)-3,5,6,10,12,12а-гексагідрокси-6-метил-1,11-діоксо-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідротетрацен-2-карбоксамід (4-епіокситетрациклін),
С. R1 = CH3, R2 = H, R3 = N(CH3)2 : (4S, 4aR, 5S, 5aR, 6S, 12aS)-2-ацетил-4-(диметиламіно)-3,5,6,10,12,12ф-гексагідрокси-6-метил-4а,5а,6,12а-тетрагідротетрацен-1,11(4Н, 5Н)-діон(2-ацетил-2-декарбамоїлокситетрациклін),
В. тетрациклін,

D. R = OH, R’ = H : (3S, 4S, 5S)-4-[(1R)-4,5-дигідрокси-9-метил-3-оксо-1,3-дигідронафто[2,3-с]фуран-1-іл]-3-(диметиламіно)-2,5-дигідрокси-6-оксоциклогекс-1-єнкарбоксамід(α-апо-окситетрациклін),
Е. R = H, R’ = OH : (3S, 4S, 5R)-4-[(1R)-4,5-дигідрокси-9-метил-3-оксо-1,3-дигідронафто[2,3-с]фуран-1-іл]-3-(диметиламіно)-2,5-дигідрокси-6-оксоциклогекс-1-єнкарбоксамід (β-апо-окситетрациклін),

F. (4S, 4aR, 5R, 12aS)-4-(диметиламіно)-3,5,10,11,12а-пентагідрокси-6-метил-1,12-діоксо-1,4,4а,5,12,12а-гексагідротетрацен-2-карбоксамід (ангідро-окситетрациклін).